В Україні багато пам'яток. І не потрібно їхати за кордон, щоб побачити середньовічні фортеці, а то і пам'ятки набагато давніших часів, насолодитися атмосферою минулого, уявити, як пробігали століття і тисячоліття над цими краями, які тоді вже були в повному розквіті.

Журналіст Ліля Гафурова побувала в серці України не у справах за основною професією, а як координатор по роботі з переселенцями з окупованих територій громадської організації "Калинове гроно " в місті Суми. Але журналіст ніколи не пройде повз того , що здається цікавим . Сьогодні її розповідь - про

Моя матуся родом з великого степового села Стара Махновка в Одеській області. Тепер, правда, це село практично не існує: в сімдесятих роках минулого століття держава, тоді ще Радянський Союз, забула такі села, і вони поступово загинули.

Про красу Львова розповідають всі, хто хоча б один раз там побував. Але у кожного свій погляд на це незвичайне старовинне місто, яке навіває роздуми про давні часи, історю, що розпростерла над ним свої крила...

У нашого сайту склалася прекрасна традиція: друзі і читачі, відправляючись в далекі поїздки або просто перебуваючи далеко, надсилають звідусіль фотографії тих місць з розповідями, повними вражень.

В Україні чимало містичних, таємничих і загадкових територій. Просто вони, як то кажуть, не розкручені, як той же Стоунхендж в Англії або якісь інші відомі місця в інших країнах.

І знову Закарпаттям. Тут можна їздити нескінченно - кожне село має свою родзинку і відрізняється від інших. Хтось - вище всіх у горах, у когось - найдовша вулиця - одна - уздовж річки, комусь дісталося аж три річки, і кожна може претендувати на звання найкрасивішої річки Закарпаття...

Старовинні замки, храми. Дивовижні пейзажі... Чернівецька область - одна з найцікавіших в Україні. Написала - і зупинилася...

Якщо в Києві сісти на маршрутку в районі метро «Видубичі», то через півгодини, в крайньому випадку, через сорок хвилин можна опинитися в приголомшливому, можна сказати, сакральному місці України, яке все жителі Київщини знають як село Витачів.

Я не буду тут писати історію Запорожжя. Це було б дуже дивно: намагатися вмістити в парі-трійці тисяч знаків понад тисячу років існування людей на цій благословенній гарячій землі. Я просто згадаю декілька моментів з життя цього краю, цього міста і покажу вам, яким мені довелось його побачити