Щось давно наші добровільні кореспонденти не давали про себе знати, замислилася InfoKava. І тут в ефірі (у всіх сенсах) з'явився давній друг спортивний коментатор, журналіст Артем Терентьєв, який був на змаганнях з футзалу в Івано-Франківську. І хоч часу було обмаль, він знайшов хвилини для того, щоб зняти прекрасний Франківськ або, ще краще, - Франик, як любовно його називають місцеві жителі.
Цьому чарівному, затишному західноукраїнському місту - майже 360 років. Спочатку він носив ім'я Станіславів, яке перетворилося в Станіслав і ще кілька разів змінювалося то в той, то в інший бік. А в 1962 році, на трьохсотріччя міста, його перейменували в Івано-Франківськ. Великий Каменяр не жив тут, але часто бував. Нова назва прижилася, хоча свого часу її було дано місту з політичних мотивів. Нині місцева влада виключає будь-які дискусії щодо перейменування одного з найважливіших міст Галичини і Прикарпаття в цілому: великий син України Іван Франко заслужив бути увічненим в пам'яті народній.
У міста складна і "різнобарвна" доля, як і у всій Західній Україні. Воно унікальне у всьому і особливо важливе для української культури: тут зосереджено безліч цікавих, а то і зовсім унікальних музеїв, проводяться незвичайні фестивалі - літературні, пісенні, майстрів різних видів прикладного мистецтва. Воно унікальне архітектурою і приємне для перебування. Вважається, що в Івано-Франківську безпечно жити, місто досить успішно розвивається.
Ось і давайте подивимося на по-європейськи чистий і затишний, по-весняному зелений, але все ж передноворічний Франик очима нашого добровільного кореспондента Артема Терентьєва.
Для франківчан співає автор багатьох відомих пісень Богдан Дощ.
