Сім європейських країн, включно з Францією, які є серед найзатятіших прихильників України в її боротьбі проти Росії, збільшили імпорт російських енергоносіїв, що приносить мільярди євро у військову економіку Москви. І це ставить Європейський союз у дивне становище, адже фінансуються обидві сторони конфлікту. Великі поставки військової та гуманітарної допомоги Києву компенсуються комерційними платежами Москві за нафту й газ.
Про це в аналітичному матеріалі повідомляє 10 жовтня Reuters.
Згідно з аналізом Reuters на основі даних Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), за перші вісім місяців 2025 року країни ЄС імпортували з Росії енергії на понад 11 мільярдів євро. Це майже на 90% менше, ніж до 2022 року, але навіть такий обсяг продовжує живити воєнну економіку Москви.
Сім із 27 держав-членів збільшили вартість закупівель порівняно з минулим роком, серед них п’ять — віддані союзники України. Франція наростила імпорт російської енергії на 40% — до 2,2 млрд євро, Нідерланди — на 72%, до 498 млн євро. Частину газу Франція, за даними аналітиків, переправляє далі до Німеччини.
Хоча порти зрідженого природного газу (СПГ) у таких країнах, як Франція та Іспанія, служать пунктами входу для російських поставок у Європу, газ часто не споживається в цих країнах, а надсилається далі покупцям по всьому блоку.
Вайбхав Рагхунандан, спеціаліст з питань ЄС–Росія в CREA, описав збільшення потоків як «форму самосаботажу» деяких країн, враховуючи, що продаж енергоносіїв є найбільшим джерелом доходу для Росії, яка веде війну проти підтримуваної Європою України.
«Кремль буквально отримує фінансування, щоб продовжувати розгортати свої збройні сили в Україні», — сказав він.
Попри спроби Брюсселя зменшити залежність від російського газу, схема постачання через СПГ-порти залишається лазівкою. Постачання зрідженого природного газу (СПГ) із російських терміналів Ямалу здійснюють приватні компанії, включно з французькою TotalEnergies, Shell, Naturgy, німецькою SEFE та трейдером Gunvor. Ці контракти діють до 2030–2040-х років, і компанії не можуть їх зупинити без офіційних санкцій ЄС.
TotalEnergies заявила, що продовжуватиме постачання, поки уряди ЄС вважають російський газ необхідним для енергетичної безпеки. Експерти вказують, що розірвання контрактів без юридичної підстави означало б штрафи або компенсації, а в окремих випадках — навіть «подвійне фінансування» російської економіки: постачальник отримав би оплату від ЄС і міг би перепродати ті самі обсяги.
Ситуація викликала нову хвилю критики з боку США. Президент Дональд Трамп під час виступу на Генасамблеї ООН різко засудив європейських лідерів, вимагаючи негайно припинити закупівлі російських енергоносіїв. «Європа не може одночасно воювати з Росією і купувати в неї нафту й газ. Це принизливо», — заявив він.
У відповідь на тиск Вашингтона ЄС оголосив про намір прискорити заборону на імпорт російського СПГ — до 2027 року замість 2028-го. Але навіть у разі реалізації цього плану європейські кошти продовжуватимуть надходити до Кремля ще як мінімум рік. При цьому перехід на американський газ, який просуває адміністрація Трампа, означатиме зростання залежності від США.
Аналітики Колумбійського університету застерігають, що заміна російського СПГ на американський у співвідношенні «один до одного» неможлива, адже постачання зі США контролюють приватні компанії, які діють за комерційними, а не політичними принципами.
Показники імпорту демонструють нерівномірність підходів серед країн ЄС. Окрім Франції та Нідерландів, збільшення закупівель зафіксували Бельгія (+3%), Хорватія (+55%), Румунія (+57%) і Португалія (+167%). Окремо виділяється Угорщина, яка зберігає особливо тісні зв’язки з Кремлем і не планує відмовлятися від російського газу — її імпорт зріс на 11%.
Французька компанія TotalEnergies (TTEF.PA) є серед найбільших імпортерів російського СПГ у Європу. Серед інших великих гравців — Shell (SHEL.L), іспанська Naturgy (GBANm.BA), німецька SEFE та трейдингова компанія Gunvor (GGL.UL). Всі вони мають довгострокові контракти, що діють до 2030-х або 2040-х років.
TotalEnergies повідомила Reuters, що вона продовжує поставки з російського заводу «Ямал» за контрактами, які не можуть бути призупинені без офіційних санкцій ЄС. Компанія додала, що підтримуватиме постачання, поки уряди Європи вважатимуть російський газ необхідним для енергетичної безпеки. Shell, Naturgy і Gunvor відмовилися коментувати російський імпорт.
Роналд Пінто, головний аналітик із досліджень газу в Kpler, сказав, що компанії неохоче ризикують отримати штрафи за порушення контрактних зобов’язань без надійного юридичного прикриття у вигляді заборони ЄС на російський СПГ.
«Урешті-решт, цей СПГ купують ринкові гравці, а не країни, і здебільшого вони дотримуються своїх довгострокових контрактів», — додав він.
За даними CREA, із 2022 року Євросоюз придбав у Росії енергоносіїв більш ніж на 213 млрд євро. Це значно перевищує суму допомоги Україні за той самий період — 167 млрд євро, включно з фінансовою, військовою та гуманітарною підтримкою.
ЄС уже заборонив більшість закупівель сирої нафти й палива з Росії, однак газ залишається вразливою сферою, де діють довгострокові контракти та відсутня єдність між країнами-членами. Угорщина й Словаччина, які зберігають доступ до російського трубопровідного газу, не підтримують санкції щодо LNG, що ускладнює ухвалення нових обмежень.
Попри політичні заяви про «енергетичну незалежність від Москви», статистика свідчить про зворотне. Європейські гроші продовжують підтримувати російський бюджет — і це підриває ефективність санкційної політики, яку сам ЄС вважає одним із ключових інструментів тиску на Кремль.
