Зараз у кожному районі Дніпра, майже у кожній школі працюють волонтерські штаби. Один із таких базується у загальноосвітній 131-й школі Лівобережного району. Ми завітали у гості на один із заходів для дітей-переселенців.
У волонтерському штабі кажуть, що порахувати чисельність команди важко - кожен день приходять нові люди, хтось допомагає постійно на місці, хтось - за першим же покликом. Як, наприклад, хлопець на ім'я Вадим - може за декілька хвилин організувати синтепон для подушок або знайти павербанк.
Усі тут дуже сором'язливі, не хочуть називати своїх прізвищ. Керує усіма процесами звичайна жінка Наталя - мама та бабуся дітей, які навчаються у цій школі. Бухгалтер за професією, каже що не може назвати себе волонтером - "я тут просто допомагаю людям". Разом з Наталею - Світлана, її кума, також бухгалтер. Сусідка Даша.
Прямо у холі школи плетуть маскувальні сітки "мотальщиці шостого розряду" Олена, Ольга, Арліція, Наталя - звичайні жінки із Дніпра і не тільки.
Наприклад, Наталя приїхала з Маріуполя три тижні тому. Тепер разом із сином Ярославом допомагають волонтерському центру із плетенням сіток, фасуванням гуманітарки, організації дитячих заходів.
Заходи для дітей також організовують звичайні дніпряни та педагоги позашкільних організацій. Майстер-клас з роспису імбирних пряників влаштувала кондитер Юлія Граник. А творчі заняття раз на тиждень у цій школі організовує команда педагогів із дитячо-юнацького кіноцентру "Веснянка". В інші дні тижня дванадцять вчителів "Веснянки" влаштовують свята для діточок у інших навчальних закладах різних районів міста.
Керівник колективу Медіна Джелавівна каже, що ідея відволікти дітей від жахіть війни прийшла спонтанно, та дуже швидко отримала підтримку від колег та волонтерів. Цей проєкт вони назвали #Нашідітивсюди, а ще ведуть творчий флешмоб під назвою #Почуттявійни, де діти-переселенці зображують у різних видах творчості свої почуття у воєнний час.
Усі матеріали для занять дітей організатори купують за власний кошт або отримують від волонтерів. Волонтери - теж звичайні, не публічні люди. Наприклад, Masha Zlat організувала збір грошей серед американців та українців у Фейсбуці, а на ці кошти вже тут, у Дніпрі, купують продукти харчування та засоби першої необхідності, роздаючи їх переселенцям у школі. Речі, взуття та постільну білизну приносять люди, які живуть поруч із навчальним закладом. Навіть вже три рази приходив до школи барбер Жером - робив стрижки хлопцям та чоловікам із сімей вимушених переселенців. Адміністрація школи дуже швидко реагує на потреби волонтерського центру та підтримує за можливості. Також у школі багато дітей-старшокласників допомагають дорослим.
На заходи для дітей приходять не тільки діти, але й батьки. "Дуже приємно бачити посмішки та чути дитячий сміх замість вибухів", кажуть вони. Безмежна вдячність до команди волонтерського центру та організаторів заходів переповнює гостей. Залишається сподіватися, що Дніпро омине доля тих міст, звідки приїхали ці діти та дорослі, і їм вже ніколи не доведеться відчувати на собі, що таке російська агресія.
Світлана Чернухіна, Маріуполь-Дніпро
Фото автора
