Що б там не верещав "запоребріковий сусід" щодо того, що Україна відмовилася від 9 травня, це відверта брехня. Не може країна, яка зазнала страшних втрат за час війни з 1939 по 1945 рр. - більше, ніж Великобританія, Канада, США і Франція разом узяті, забути про це. За оцінками істориків різних країн, в Україні загинуло близько 10 млн чоловік, включаючи півмільйона жертв Голокосту. Але ми маємо пам'ять, а не одержимі вірусом перемоги будь-якою ціною. Відомий поет, публіцист, сценаріст Тетяна Малахова роздумує над страшною метаморфозою Росії.
Я низько вклоняюсь усім людям, які в минулому столітті захистили світ від фашизму. І мені дуже прикро, що сьогодні героїзм і пам’ять мільйонів загиблих сплюндрована російською пропагандою, яка «приватизувала» Перемогу і вклала її в обойму своєї брудної інформаційної війни. Але ще гірше від того, що ніхто не чинить опір російській брехні, як колись і радянській.
Я з жахом очікую, що незабаром на усіх каналах почнуть демонструвати радянські кінострічки про війну. Талановиті, професійні, але брехливі. Я не знаю жодного кінофільму, в якому б розказали про справжню війну - загравання з Гітлером в кінці 30-х років, великі втрати, безглузде командування тощо.
Коли я бачу на екранах геніальні с точки зору мистецтва «Офіцери», мені на думку приходять справжні події того часу і розповідь знайомої пенсіонерки-педагога про свого батька, який потрапив на початку війни в так званий «уманський котел». Він довго не розповідав своїй родині, чому повернувся з війні на початку 50-х, тому що після котла потрапив у німецький полон, а потім - в радянські табори. Колишній солдат пізніше розповідав, що напередодні наступу німецьких війсь все було тихо. Командири чомусь були надзвичайно чутливі і запропонували бійцям добре повечеряти - виклали на галявину тушонку, горілку, хліб і цигарки. Зголоднілі бійці добре випили і закусили, а коли вранці прокинулись, то не побачили жодного командира. Начальство втекло з усім транспортом і усією зброєю! Усією! Бійці зрозуміли, що їх зрадили, що командування мало домовленість з німцями… інакше б не втекло і не забрало б з собою гармати і автомати… наші бійці були абсолютно беззбройними, коли на них ввечері пішов німець.
Батько моєї знайомої відмовився отримувати посвідчення учасника війни і не отримував жодних пільг. Він не любив згадувати війну і ніколи не святкував 9 травня. Донька оформила йому посвідчення на початку 2000, коли він лежав прикутий до ліжка. За кілька місяців до смерті…
Командири, які не зрадили своїх бійців, потрапили в німецький полон, а радянський уряд багатьох з них заочно засудив до розстрілу, який був приведений у виконання після Перемоги. Але про це немає жодного фільму.
Я з жахом думаю, якби переміг Гітлер, то його геніальна поплічниця Лені Ріфеншталь зняла б своїх «Офіцерів»… таку ж брехню, як і радянські фільми про війну…
Радянське кіно і мистецтво взагалі – це найголовніша зброя, яка і досі стріляє по мозку.
Соромно перед героями тієї страшної війни, яких ми не захистили від брехні.
Діду мій, діду… Немає в них Бога!
Зрадили нелюди совість і хрест -
Вкрали твою Перемогу,
Вкрали твій Харків, Варшаву та Брест!
Вкрали твій біль, похоронку, Рейхстаг!
Скроню пробиту, молитву та свічку!
… Кожен убивця й грабіжник натяг
На лікоть пропутінську стрічку.
Я з жахом дивлюсь на п'яницю-сусіда -
«Дед воевал», - написав на спині…
Ти бачив в раю його діда?
Хтось бачив його на війні?
В кожному селищі, в кожному місті
Можна побачити слуг сатани.
Себе називають «антифашисти»
Й штовхають країну у пекло війни.
Діду мій, діду… розвіяли порох
І зрадили пам’ять тієї війни -
Убивця кривавий і ворог
На кулі пустив твої ордени...
Тетяна Малахова, InfoKava
