Віта Яковлєва живе у Харкові. І вже багато років розповідає нам про своє неймовірне місто. Але особливо цінними стали її корготкі записи від моменту повнгомасштабного вторгнення, бо вони відображають все: і бойовий настрій харків'ян, і їхню впертість, і віру ву перемогу і справжнє українство, яке намагаються спростувати вороги з-за "порєбріка". А не вийде!
Ці записи - про ті, останні дні, передноворічні і перші в новому році...
От чєсно, задовбали вже вони. З п'ятої ранку протягом кількох годин на Харків летіло багато різного, такого, мабуть, ще не було. Хоча чому "мабуть", такого точно раніше не було. Напередодні Нового року розстаралися, покидьки. І що? Я дійсно не розумію, навіщо вони це роблять.
Ми й так добре знаємо, хто вони і як виглядає їхнє асвабаждєніє. Харків - все одно залізобетон, хоч скільки б вони його не знищували. Після першої та другої хвилі обстрілів, десь близько до 7, харків'яни у пабліках цікавилися тим, чи працює транспорт. Бо роботу ж ніхто не відміняв. Ну й що, що потім почалася третя хвиля обстрілів? Робота сама себе не зробить.
А ще багато хто обговорював, куди от прямо зараз краще задонатити: на дрони, на якесь авто чи на ще щось для наших хлопців, бо треба ж забезпечити отвєточку. Ми люди ввічливі, тож маємо відповісти "навзаєм". Тим більше, коли так просять, сволота.
***
Учора зранку мені терміново треба було піти в центр, щоб подивитися, що там і як після нічних прильотів. І таких нас було багато, поліція подекуди навіть ввічливо просила відійти від оточення біля "Харків Палас". Ну тому що все, що відбувається в їхньому рідному місті, харків'янам треба і їх стосується.
Недарма ж ми до вікон одразу біжимо, якщо прилітає, правильно? А то там щось, а ми не в курсі - непорядок.
Ми взагалі дуже цікаві люди. Якщо не сказати більше. Нас б'ють, а ми в нормі. Тримаємося, живемо майже як раніше, тільки під обстрілами, святкуємо, а найголовніше - не ниємо, що прилітає, що страшно, що бідні ми, нещасні.
Нашим комунальним службам можна сміливо присвоювати звання "Найкращі у світі". Як вони примудряються ремонтувати все, що регулярно розбивається, за тих умов, у яких працюють, це магія крутіша за гарріпоттерівську. А двірники, які з 24 лютого 2022 року щодня, хоч прильоти, хоч ні, прибирають двори, це взагалі візитна картка міста.
Харків'янам неймовірно пощастило з Харковом. Такого більше немає, незламного залізобетону. І ми обов'язково все переживемо, витримаємо і вистоїмо. Ну не може бути інакше, тільки не з Харковом.
Нехай 2024-й, що настав, буде для нас і нашого міста добрим, нехай наблизить до перемоги. Щоб ялинки прикрашали не в метро, а в центр 31 грудня їздили дивитися не на прильоти, а на найкрасивішу ялинку на площі Свободи. Як було до війни і обов'язково буде знову.
Тримайся, Харків, з Новим 2024 роком тебе і нас!
Віта Яковлєва. Харків
