Нещодавно йому мало б виповнитися 79. Вільно міг ще бути у великій політиці, владі, керівництві державою. Був би живий, може, багато чого б у навколишньому світі поганого і не сталося б... Він - це Джохар Дудаєв. Високоосвічена людина, військовий, політик великого масштабу. Безкомпромісний і безстрашний. Ворог радянщини и російщини. Лідер визвольного руху Чечні-Ічкерії, якого пропаганда, як не намагалася, не змогла викреслити зі сонму героїв.
Відома публіцистка, сценаристка, поетеса Тетяна Малахова - про Джохара Дудаєва.
27 років тому Росія вбила Джохара Дудаєва, але й досі мстить йому, поставивши на чолі республіки «академіка», як колись і у нас, на землі Крутів, Стуса і Симоненка, всунули «проффесора» з двома судимостями. Адже поневолення нації починається з її приниження і знецінювання героїчного минулого…
21 квітня 1996 року сталася трагедія світового масштабу – за наказом Єльцина було вбито великого чеченця Джохара Дудаєва. За сухою характеристикою в офіційній біографії: «чеченський військовий, державний та політичний діяч, лідер чеченського визвольного руху у 1990-х роках, перший президент Чеченської Республіки Ічкерія» - стоїть шляхетна інтелігентна людина, високоінтелектуальна і освічена, яка все життя мріяла вирвати свою Батьківщину з кігтів московитів.
Я не випадково написала, що це була трагедія світового масштабу, більш того – це була взагалі трагедія 20 століття, адже не кожна держава могла похвалитися таким сильним лідером. Його ім’я встало поруч з такими діячами, як Степан Бандера, Роман Шухевич, Вінстон Черчилль. Ця трагедія, яка сталася наприкінці другого тисячоліття, відкрила двері в пекло - 21 століття розпочалося з війн, кожна наступна з яких ставала ще кривавішою і страшнішою.
На мою думку, якби світ не спостерігав багаторічне знущання над чеченським народом і підтримав Дудаєва, людство пішло б іншим шляхом і уникло б війн. Якби світ дослухався до Дудаєва, тоді б йому, світові, не прийшлося кидати в пащу скаженого ведмедя, так би мовити, «відкупні» - душі і нові землі, тим самим збільшуючи апетит потвори.
Всі пам’ятають слова Дудаєва про Україну і Крим. В 90-х роках слова Дудаєва про те, що «Россия и Украина схлестнутся», що Росія піде війною на Україну, що проллється багато крові, здавалися дивними. Але тільки для псевдоукраїнської влади з ригами у керма і для «гречкосіїв». Українські націоналісти і тоді були такої ж думки – Росія піде на нас війною, і тому треба вичавлювати «русскій мір» з голів народу і інформаційного простору. Але ніхто не слухав ані Джохара Дудаєва, ані українських націоналістів. Всі «залипли» в телевізори, де показували придуркуваті «Старые песни о главном». Якось мій горлівський знайомий з УНА-УНСО сказав тоді, в середині 90-х, що ці «старі пісні» стануть початком відродження СРСР, бо починається сівба ностальгії за радянщиною, а жнива будуть криваві.
Але, на жаль, ніхто не дослухався до слів Джохара Дудаєва. А от Кремль, я впевнена, не пропустив повз вуха слова Дудаєва про українців. Більш за все московити (імперці, монархісти, більшовики, комуністи, путінці) боялися і бояться розуміння між українцями і чеченцями, бо саме ці народи чинили найтриваліший і найсильніший опір Кремлю. І тому не випадково в Україну засилаються так звані «кадирівці», жорстокі і скажені, які вбивають не тільки українців, а і й героїчну історію великого чеченського народу, який мужньо боровся і знищив тисячі окупантів на своїй землі.
На початку нульових один мій знайомий бізнесмен з Харкова, який часто їздив в Грозний у справах бізнесу, сказав мені: «Коли я чую слово «чеченець», мені хочеться встати і схилити з повагою голову…» Такі думки були майже у всіх прогресивних людей. До чеченців чверть століття тому ставились так, як сьогодні світова спільнота ставиться до українців.
Але Кремль і Путін доклали чимало зусиль, щоб змінити ставлення світу до чеченців. І це найголовніша помста Путіна Дудаєву, бо він, Путін, завжди буде заздрити мудрості, шляхетності і силі незламного Дудаєва.
Знищення всіх народів йде по одному сценарію – депортація, вбивство національної еліти, голод, нівелювання героїчної боротьби, переписування історії, а найголовніше – використовування колаборантів і зрадників на «чорних» роботах – катуваннях і вбивствах. І якби світова спільнота не допомогла нам і не підтримала нас, Путін набрав би пару тисяч зрадників з українськими паспортами, всунув би в їхні руки автомати та сокири і відправив би їх на вбивство людей і величної української історії.
… Багато можна сказати про Лицаря Джохара Дудаєва, але хочеться згадати найголовніше його пророцтво - «Росія помре, коли зійде українське сонце». Так і буде… Він, як показав час, не помилявся.
І якщо для Путіна найбільшою і найсолодшою помстою Дудаєву є очорнення чеченського народу, то нашою найбільшою повагою до пам’яті великого друга українського народу буде усвідомлення, що путінські пси "кадирівці" - то окрема каста, і вона не повинна кидати тінь на багатостраждальний чеченський народ, за майбутнє якого Джохар Дудаєв віддав життя.
Сьогодні мене особливо тішить, що після лютого 2022 в Україні зникають зросійщені назви вулиць, і з’явилось понад десять вулиць імені Джохара Дудаєва, який завжди буде в наших серцях. Бо він вірив і знав ще в середині 90-х, що українське сонце - обов'язково зійде.
Тетяна Малахова, Київська область, InfoKava
