Чим зрозуміліше російським окупантам, що Україна має намір чинити опір і не йти на жодні компроміси, тим лютіше вони нас бомбардують, вже особливо і не приховуючи, що знищують мирних людей. Більше того, вони вже відкрито закликають на всіх платформах про знищення українців, бо вони – неймовірна справа! - хочуть залишатися громадянами своєї країни і - ще гірше! – українцями.
Харкову дістається чи не найбільше: ракетні удари, артилерійські обстріли стали звичною справою. Хоча звикнути до такого, звісно ж, неможливо. Росіяни знищують Харків ще безжальніше, ніж це робили гітлерівці у Другу світову.
Віта Яковлєва - про події останнього часу.
Вчора (4 вересня - ред.) у Харкові о 18.20 було два прильоти. Один із них - прямо дуже поряд. Якщо не поспішаючи, до 10 хвилин ходьби. Це якщо дуже не поспішаючи і в обхід через приватний сектор.
Коли вчора довбало, двір спорожнів за секунди. Лише біля пісочниці та гойдалки залишилася пара дитячих колясок. Але й вони за хвилину теж випарувалися. Навіть наші місцеві алкоголіки зникли зі своєї улюбленої крамнички. Тому що реально було голосно, і начебто прямо у нас.
Через 5 хвилин, оскільки більше не прилітали і в пабликах написали, що прильотів лише два, народ розпочав активний обмін інформацією. Куди прилетіло, що там, є загиблі?.. Сміливіші повернулися на подвір'я. Їхні версії та припущення чула вся вулиця, так голосно та захоплено вони обговорювали можливі варіанти.
Куди саме прилетіло, швидко з'ясувалося. Але вірити, що так близько, не хотілося. Напружувала ніч, що наближалася, але цього разу було більш-менш тихо. А вранці ми пішли на розвідку.
Якщо просто йти вулицею, не знаючи, куди звернути, то відчуття мирного доглянутого міста. Двірники прибирають листя та сміття, скрізь чисто та акуратно. Місце прильоту можна визначити по усипаному битим склом тротуару. Але його вже майже прибрали, тому "покажчик" - вибиті вікна багатоповерхівки та дзвін скла з квартир, де мешканці й досі збирають уламки. Дзвін добре чути на вулиці, вікна вибиті.
Вирва глибиною метрів зо три прямо біля приватного будинку. Стояти поряд страшно. Бо думаєш тільки про те, що таке ж може прилетіти і до твоєї хати. Не дай боже, звичайно. Але ті, чиї будинки постраждали, теж так думали.
Сьогодні у Харкові ніхто не застрахований ні від чого. Це єдина правда, іншої на війні не буде. Поки стояли біля вирви, хтось із місцевих тихенько сказав, що слава богу, розбиті будинки можна відновити. І люди всі живі, теж слава богу. І на вулиці інші будинки вціліли.
Так харків'яни заспокоюють себе та один одного. Могло бути гірше, а це нічого, це відбудуємо. Головне, щоб усі живі були. Але це залежить не від нас, а від тих, хто регулярно бреше, що вони не стріляють по мирному населенню та житлових будинках. Стріляють. Постійно.
На фото - та сама вирва. Всоте повторю - стріляють по цивільних об'єктах і житлових будинках. Там, де зараз ця вирва, нічого іншого немає й близько.
Віта Яковлєва, Харків, InfoKava
Фото автора
