Віра Хвуст - волонтер. ЇЇ діяльність складається з допомоги біженцям и і воїнам, вивезення людей з найважчих точок війни, психологічної допомоги тим, хто має страшні моральні травми. Але ще Віра збирає реальні історії реальних людей, які вона назвала "Волонтерські історії про нескорених". Ось одна з таких. Але на цей раз - оптимістична, про надзвичайних українців.
Розмова на кордоні, зі слів водія:
-Паливо?
- Паливо.
- Мито сплачувати будете?
- Це на Марік. Треба?
- Чекайте, я зараз до вас підійду. -
Через кілька хвилин приносить талони на бензин. - Тримайте, то мої особисті, а я і так на велику на роботу зараз катаюсь.
- Дякую. То шо там сплачувати?
- А шо угорці?
- Не перевіряли багажник.
- Ну то і я не бачив. Їдьте з Богом. Водію уклін.
****
Нова Пошта в Одесі. Зі слів відправниці
- Це шо, горілка?
- Так, горілка.
- Так багато? Не можна.
- То оркам, з проносним. Шуткую. То на Маріуполь.
- Ну добре, я тоді частину від вашого імені, я встигну від свого і ще від своєї мами відправлю. Шоб все по правилах. І напишемо: вода.
****
Продавчиня, у якої замовили крупи:
- Вєрочка, чуєш, я тоді вам по старій ціні, по закупці пощітаю?
- Та як вам зручно, тьоть Люд. Мені ж головне, аби воно було і вам не в мінус.
- Ну та ти про мій мінус не думай. Мій мінус буде плюсом тоді, коли война закончицця. А поки там люди голодні - хай собі буде мінус.
****
Новий водій, який розуміє, що там вже геть не весело:
- Віро, я без сім’ї, у мене рак шлунку, я і так помру, я живу за пенсію, яку ви мені податками забезпечуєте, завтра вдень буду в місці призначення забрати автобус.
- Ви впевнений?
- Віро, я все 20 років життя працював на маршруті Київ-Ковель. Я не сплатив копійки в бюджет. Гортав стрічку, бачив ваші дописи старі про податки, вирішив хоч так віддячити Батьківщині. Квиток вже придбав, чекайте.
****
Якийсь чувак у Твіттері:
- Привіт. Побачив твіт, знайшов інсту твою. Я без грошей, але там поруч з автобусом. Можна, принесу домашнього печивка завтра? Я взагалі-то кондитер.
Приніс сьогодні 12 кг печива, та 5 пачок домашнього зефіру.
****
Дівчина з Тік-Току:
- А можна я передам цигарки? Бо я їх купила собі оптом через баригу, а коли почалась війна - вирішила зав’язувати з палінням. От віддам на благе діло. Можу ще ртутний градусник розбити і ртуть в цигарки вколоти (посміхається)...
****
Усі унікальні люди, які підтримують та допомагають фінансово, -
Дякую Вам! Ви неймовірні!
Віра Хвуст, волонтер
