Якщо ви все ще вірите, що криза, яка накрила планету зараз, справа тимчасова, і все якось устаканиться, на вас чекає глобальне розчарування. Тому що це все – надовго. А швидше за все – назавжди.
Динозаври, якби вони вміли думати, теж не повірили б, що на них чекає повне вимирання чи зменьшення. І жодна там комета, швидше за все, не падала. Просто ці монстри всі довкола себе зжерли, витоптали та загидили. А потім раптом завили: а їжа де? А вода чиста? А галявини, щоб гратися? А ніде. Закінчилися.
У нас теж майже все закінчується.
Тому що ми теж – просто монстри, які їдять, п'ють та гидять, не замислюючись про наслідки.
Закінчується риба в океанах - ми виловлюємо більше, ніж може відтворитись природним шляхом.
Закінчується питна вода - ми її не тільки випиваємо, не тільки поливаємо поля з нашою їжею, а й безконтрольно витрачаємо воду на виробництво маси загалом не дуже потрібних нам речей. Тому що не потрібно нам стільки суконь, соковитискачів, побутового приладдя та цигарок, машин та іграшок, скільки їх пропонує нам реклама.
Закінчується дармова електроенергія - не вистачає води для ГЕС (хто міг би подумати!), не вистачає вітру для вітряків (треба ж!), не вистачає вугілля для ТЕС (обурливо!), а атомні станції будувати якось стрьомно, бо вони вибухають.
Закінчуються чорноземи – їх вивітрюють бурі під час посух. А ще ми використовуємо їх без думки про майбутнє. Ну, хто назве розумними господарників, які розводять тільки соняшник та кукурудзу на шкоду всім іншим необхідним культурам, виснажуючи найцінніші поля?
Закінчується, так би мовити, "боргова мотузочка", тому що успішні розумники та розумниці (і окремі особи, і цілі країни) набралися боргів, як вулична кішка бліх. І тепер ці борги загрожують обрушитися на нас усіх лавиною і звалити тендітну піраміду глобальної економіки (яка стоїть догори основою, на мікроскопічному п'ятачку умовної вершини і хитається під ураганами нашої дурості). Мотузка вилася-вилася і перетворилася на боргову петлю. Грошей більше, ніж товарів, а їсти їх не можна, не засвоюються, на жаль, купюри людським організмом.
Закінчується біла раса. Просто вимирає. Старіє, важчає на підйом, впадає в міркування про межі прав і свобод. А в цей час їхні місця займають молоді, безграмотні, агресивні та безбашенно-нахабні азіати та африканці. Тому що у них там, у їхніх пустелях та в їхніх горах теж усе закінчується. Людей там дедалі більше, а їжі – дедалі менше.
Ну, і, ясна річ, закінчується дармовий газ. Зверніть увагу: не газ взагалі, а саме дармовий. Дешевий. Легкий. Газу взагалі на планеті поки що вистачає (за деякими оцінками його вистачить ще приблизно на 50 років), але він якось неправильно розподілений. Треба ж так статися, що чверть усіх світових запасів знаходиться на величезній території країни, яка має, м'яко кажучи, особливий характер. Ця країна почувається світовим лідером у всіх сенсах і хоче конвертувати свій газ у ще більший вплив на світову спільноту. А точніше, на ті країни, які вважають себе розвиненими і вже років із двісті диктують світові свої правила. Звичайно, може, воно і правильно, що одні лідери йдуть (закінчився їхній час), а на зміну їм приходять інші. Але якось занадто ці "нові" лідери озброєні і якось занадто завзято брязкають своїми ядерними палицями, погрожуючи різними проблемами, якщо до них "не прислухаються". І вимагають вустами своїх "генералів" від ЗМІ - повзти до них навколішки і принижено просити піддати газку! Не вірите? Тоді подивіться 20 секунд із блогу Романа Цимбалюка, де він пропонує нам самим послухати "публіциста" Соловйова: (10:58 - 11:16)
Відразу зрозуміло, що в Соловйова (вірніше, у його господарів), терпіння вже урвалося (думаю, вони вже з великими труднощами терплять "неповагу" з боку сусідів!). Закінчилося в них терпіння. Як і всі ресурси нашої планети.
Саме тому, тому що все закінчилося, навіть терпіння Соловйова, і вибухнула глобальна криза.
Загалом закінчується все. Не закінчуємось тільки ми – сапієнси.
Не закінчуються наші апетити. Ми хочемо більше їсти, більше пити та більше розважатися. Тому що тільки ті, хто має всього цього більше, ніж потрібно, вважаються успішними. А успішними хочуть бути усі.
Не закінчується наша кричуща жадібність.
Нам хочеться мати все одразу і прямо зараз. Тому що в нас перед очима приклад багатого, ситого та доглянутого англосаксонського світу, обтяженого тисячами приємних побутових дрібниць.
Однак нинішня глобальна криза навіть англосаксів поставила на місце, позбавивши газу, електроенергії і навіть продуктів харчування, які, в принципі, є, але як їх доставити до примхливого споживача без енергоносіїв і без людей? Тому що людей на планеті надміру, але в Європі робітників замало, всі в бюргери подалися і звикли, що їх обслуговують ті, хто не такий багатий: слов'яни та азіати. У англосаксів закінчилася здорова активність та вміння протистояти викликам часу. У них (та й у нас із вами теж!) закінчилося навіть бажання розмножуватися!
Проте дуже успішно розмножуються жителі Азії та Африки: вони встигають і за себе, і за європейців.
Страшно говорити, що нас (їх?) занадто багато, і більшість проблем лежить саме в галузі демографії.
Страшно говорити, що війни, епідемії та хвороби типу раку здійснено планетою, щоб якось стабілізувати чисельність сапієнсів.
Страшно говорити, що ми не піддаємося, що ніякі природні процеси не можуть зменшити наше поголів'я, ми легко адаптуємося, вакцинуємося, винаходимо нові види харчування, вчимося лікувати хвороби...
Що залишається природі? Тільки щось радикальне, наприклад – глобальна зміна клімату, що легко може вбити нас усіх.
Загалом - причини кризи у нашій жадібності та тупості. При чому тупість демонструють не тільки "прості" люди, а й "еліта", яка виявилася нездатною керувати восьмимільярдною масою агресивних, закомплексованих, обурюваних різними бажаннями особин.
Хто опиняється при владі? Співробітники КДБ, що виросли у підворіттях. Актори, які не мають популярності. Генерали, виховані у казармах. Зеки, посаджені за те, що знімали шапки з перехожих. Колишні дівчата-комсомолки. І, як апофеоз – клоуни. І ображатися нема на кого. Ми обираємо їх самі. А вони просто не здатні керувати нами так, щоб усім було добре.
Тому – не чекайте, що криза закінчиться. І пам'ятайте, що гірше може бути завжди.
Хоча... Можливо, є вихід. Можливо, саме ви знаєте, що робити. Ось і поділіться у коментарях. Адже істина, як відомо, народжується у суперечці та в розмові. У конструктивній розмові. Якщо ми з вами ще до неї здатні.
Ірина Шевченко, ІnfoKava
