Взаємонерозуміння. Чого нам чекати після зустрічі у Вашингтоні

Всі новини

Світ змінився. Поки це не цілком очевидно, і багато хто думає, що нічого особливого не відбувається. Але все вже не так, як було роки із два тому. Під тиском обставин наш світ змінює Зеленський. І ми поки не знаємо, на краще це чи попереду - катастрофа. Але все вже не так. Зе - новачок в політичних шахах. І в умовах, коли навколо нього безліч гравців різного рівня, він не може визначити, хто йому програє, хто піддається, хто дає фору, а хто вже заганяє його в пастку.

Він робить ходи, не володіючи ситуацією в цілому. І зустріч з Байденом - один з таких ходів, коли все, що буде далі - не прораховано і не враховано. І це не та гра, де всього два партнера. Це рівняння з багатьма невідомими. Глядачеві найбільш ясно зараз видно, крім дуже важливого для нас Зеленського, Байдена, Путіна і колективний Захід, який занадто багатогранний, щоб його, Захід, можна було прорахувати хоча б частково. Ну, і, звичайно, Афганістан, як важке політичне ускладнення на тлі пандемії загальної роз'єднаності і взаємонерозуміння.
А ускладнення нерідко грають вирішальну роль в питаннях життя і смерті.

Зеленський

Він і його команда чекали і все ще чекають, що нас прямо ось завтра візьмуть в ЄС і в НАТО, що світові "акули" зберуться на чисто український саміт і вирішать всі наші проблеми: Донбас, Крим і, звичайно, дадуть грошей на економічний ривок. І все це буде виключно тому що він, Зеленський, такий... чарівний, привабливий, з чесними очима і відкритим забралом. Тому що він сам (ну, так йому бачиться) - не корумпований, не боїться несподіваних і гострих рішень, й, це для нього головне, просто хороший хлопець з хорошого фільму з обов'язковим хеппі-ендом. Він, можливо, думає, що в цьому "фільмі", він не тільки актор, але і сценарист, режисер і продюсер в одній особі. І, коли раптом щось у нього не виходить (наприклад, просто "перестати стріляти"), він вірить, що потрібно всього лише трохи змінити сценарій, і все буде добре...
А ще Зеленський раптом зрозумів, що більше не хоче дружити з Путіним і з Росією, тому що йому і його команді, так само як і Україні в цілому, це не принесе ніяких дивідендів. У найкращому разі Україна стане молодшим партнером, підлеглим, який має хіба що 5 відсотків прибутку від експлуатації власних багатств. Всі керуючі структури будуть в Кремлі. Про свою мову, історію, традиції і незалежний характер доведеться забути. Він, Зеленський, більше не зможе командувати парадами, знімати відосики, фоткатися в окопах, їздити в гості до Байдена... Фільми знімати, можливо, і буде. Про великого Путіна. З самим собою у головній ролі.
Так, він все ще хоче зустрітися один на один з Путіним і заглянути в його крижані кадебістські очі. Але це вже так - на завершення циклу ілюзій, марних сподівань і тяжких помилок.

Захід

50 незалежних країн (серед яких, до речі, Росія, Туреччина і навіть Казахстан!), 28 з яких об'єднані в ЄС. У кожної з них - свої претензії, мрії, плани і проблеми. Багато, звичайно, спільного крім території, але й різного хоч відбавляй. Різна релігія, наприклад. А ми на початку 21-го століття переконалися, що релігія відіграє величезну роль в політичному житті. Захід, у принципі, нічого особливого від України не чекає, а просто вирішує свої проблеми. Вони просто хочуть не замерзнути взимку без газу, особливо з урахуванням такого загрозливо-мінливого клімату. Пройшли часи їх агресії і жадібності - зараз вони ні з ким не хочуть воювати. Вони не хочуть дратувати ані Путіна, ані Байдена, ані (тепер!) талібів.
А Зеленський...
Зеленський вимагає війни із Путіним. Ну, хай не відкритої, на реальних фронтах, але економічної точно. І Порошенко вимагав війни. Та й будь-який президент України хотів би, щоб Захід встав би навіть не за спиною в України, і не поруч навіть, а попереду, немов сильний, технологічно просунутий і політично зрілий партнер.
Але Захід - він не такий. Так, він майже цілком у 21-м столітті. Так, він технологічно просунутий в майбутнє, можливо, навіть у дуже далеке. Так, він, Захід, вичищений від бруду, впорядкований, весь в квітниках, з хорошими дорогами, з добротними товарами у магазинах і з такими ж, на перший погляд, добротними політичними інститутами. І ось ці самі інститути з їх багатьма, століттями відпрацьованими запобіжниками від всяких кризових напастей, в прямому сенсі слова оберігають зараз Європу від... України.
Тому що вона - Україна! - молода, гаряча, завзята, вимоглива, наполеглива, - шукає в Європі розуміння, підтримки і дій. Дій, до яких Європа не готова. Тому що дві останні світові війни (а, може, і всі три, якщо врахувати Наполеонівську) навчили її боятися. Мільйони жертв закликають до обережності і обдуманості кожного кроку. Європа не хоче геройствувати. Їй шкода розлучатися зі своїм затишним доглянутим світом.
І вони обходяться з Україною, як... Загалом - на, дівчинко, грошик, купи собі льодяник і йди з миром! І вирішуй свої проблеми сама. Вирішиш, станеш дорослою, багатою і розумною - будемо з тобою дружити. А не вирішиш... Ми-то тут, вибач, до чого?

США

Прогресори, чорт забирай. Розвели у себе демократію до такої міри, що зносять пам'ятники батькам-засновникам і збираються виплачувати нащадкам завезених в країну з Африки рабів компенсацію за образи сторічної давності. Можливо, це і правильно, але - якось не вчасно, чи що. Тому що навалилося на найсильнішу країну світу останнім часом стільки всіляких напастей...
Там, у США, все ще зосереджені практично всі гроші світу. Десь там, у глибині псевдоримської аристократичної еліти з її сенаторами і Капітолієм, підозрюються таємні ляльководи, які останні 400-300 років намагаються керувати планетою. Вони керують політичними процесами, щоб розпоряджатися матеріальними благами. Можливо. Але цей міф руйнується під тиском незаперечних фактів: світ розбалансований, проблеми зростають, адекватних рішень не знаходиться. Всі ті рішення, які були прийняті відразу після Другої світової війни, дали на якийсь час перепочинок і, нібито, спокій, але зараз раптом вилазять на світ божий всі їх "боки", вся непродуманість, всі помилки і поспішності. Палестина і Сирія, а тепер і Афганістан, якраз і є наслідками цієї непродуманої поспішності "сильних" світу цього.
У Байдена в цих архіскладних умовах зовсім невеликий люфт для власного розуміння обстановки і власних рішень.
Чи потрібна була йому зустріч із Зеленським? Ні. Не потрібна. Тому що і так все зрозуміло. Тому що ця зустріч нічого не змінює для Байдена і США. Всі рішення вже прийняті. Доля всіх пішаків визначена. І не до України, тому що своїх проблем неміряно.
Навіщо ж тоді Байден виконав обіцянку і зустрівся з політичним молодиком зеленим, приділивши йому понгад дві години свого дорогоцінного часу?
Найімовірніше, для того, щоб заспокоїти (дитя ж в істериці кричить на весь світ - Байден, візьми нас!), Погладити по голові і запевнити, що в нашому випадку не буде, як з Афганістаном. Щоб спробувати запобігти черговій політичній проблемі.
І через Путіна, звичайно.
Тому що Україна дуже важлива для Путіна.
Тому що у Путіна теж істерика: не смій брати моє!
І що ж Байден?
Він хоче прослизнути між крапельками: щоб і українські вівці були цілі і путінські вовки ситі.
Ось тобі, дівчинка, джавелінчік! Ми ж друзі, і у нас спільні цінності! Полізе до тебе злий дядько - всмаж йому! Сама. Не маленька вже. Ну, і ми допоможемо, звичайно, якщо сама не злякаєшся і підтвердиш своє бажання і вміння відстоювати власні цінності. Не так, як в Афганістані. Підтвердиш - допоможемо. Можливо. Якщо злому дядькові не спаде на думку, наполягаючи на тому, що ти його власність, застосувати заборонені прийомчики.
А поки що - давай не будемо його зайвий раз дратувати... Тому що тут у нас зараз своїх проблем вистачає...

Путін

Тут все ще простіше. РФ у кризі не тільки через санкції. Внутрішній ресурс країни вичерпується якимись надто швидкими темпами. Головний ресурс вичерпується - людський. Слов'янський. Православний. Без якого Росія перестане бути Росією. Уже й зараз занадто часто всякі розумники жартують, що Росія - мусульманська країна. А якщо ще й Білорусь з Україною підуть у вільне плавання - що залишиться щось?
Ось дві тисячі шахтарів з Донбасу на сибірські шахти відправили. Думаєте, це від хорошого життя?
А ще Володимир Володимирович наказав, щоб протистояти китайському повзучему вторгненню, побудувати в безлюдних сибірських просторах штук п'ять-десять міст-мільйонників. А кого туди переселяти-то? Правильно! Як в добрі старі часи - українців і білорусів.
Це - з одного боку.
А з іншого - все те ж страшне НАТО.
Адже в чому головний результат поїздки Зеленського до Байдена?
Ось в тій самій істериці, яка зараз вибухнула в Росії. І сам Путін, і його речники всіх мастей і рангів зовсім перестали соромитися у виразах. Відкритим текстом кричать просто у всіх своїх ток-шоу, хвилинах ненависті, статтях і блогах - потрібно терміново примушувати Україну до "миру", щоб не допустити на кордонах з Росією розміщення військ НАТО.
Держдума вимагає ембарго на поставки в Україну зброї і - це вражає! - вивести з України іноземні війська, як того вимагають мінські угоди! В голові не вкладається таке нахабство...
А ще - вирішили терміново прогнати ОБСЄ від того самого кордону, який Україна вимагає назад під свій контроль: занадто часто носи свої пхають, куди не потрібно. Куди? Так у поставки озброєння і "живої" сили для підтримки "повстанців", які відстоюють "свою", донбаську землю.
80 тисяч російських військових в Криму, близько 40 тисяч в Донбасі, понад 100 тисяч по кордонах із Україною. І злагоджені плани із Лукашенком по "зміцненню" кордонів Білорусі з Україною. І Придністров'ї забувати не варто.
Це - майже замкнуте кільце.
Паща акули може ось-ось закритися.
І чи допоможуть нам Джавеліни?
І чи встигнуть сили НАТО?
І чи зуміємо ми самі повибивати страшні зуби і розтиснути безжальні щелепи?
Експерти попереджають: США недооцінюють ступінь загрози, а українські військові волають: зробіть, перш за все, все для армії, а потім вже займайтеся всілякими там президентськими університетами...

А може, грець із ним, із цим опором?

Може, краще вже здатися на милість папіка Путіна? Позбутися (!!!) націоналізму і націоналістів (в Сибір не вийде, тут більш кардинально доведеться...), викреслити мову зі списку світової спадщини, забути про Майдани та якісь там вибори якихось там президентів...
Головне ж - дешевий газ, низькі тарифи на комуналку і ніякої війни. І їздити по всіх країнах колишнього СРСР безперешкодно.
І чорт з ним, із середньовіччям.
Є ж рунет з рутюбом, процесори Байкал і Ельбрус для власних мобілок, зрештою. А Путін побудує найкрутіший у світі космічний корабель на фотонній тязі і доведе, що "русскій мір" цілком може поширитися на всю Сонячну систему і навіть на весь пояс Оріона галактики Чумацький Шлях...