Окружний адміністративний суд Києва нарешті, аж через три роки, прийняв рішення за позовом проти Українського Інституту національної пам'яті (УІНП) про довідку про трактування символіки дивізії "Галичина". А бужанські та шаріі його перебрехали.
Рішення суду - одне. Трактовок дві, й вони абсолютно протилежні. Одна сторона радіє, що ця одіозна символіка таки визнана есесівською й має бути заборонена. Натомість, друга сторона дивується - де у цьому рішенні зацікавлені примудрилися знайти оцінку та заборону самої символіки?
Нагадаємо суть справи.
14-та гренадерська дивізія військ СС "Галичина" – підрозділ у складі військ Ваффен-СС Німеччини, що існував у 1943–1945 роках і був укомплектований з українців переважно греко-католицького віросповідання. Майже усі вони були галичанами. Різних оцінок, думок та спірних питань навколо неї більш ніж треба.
У травні 2017 року у соцмережах В’ятровича звинуватили у тому, що він від імені інституту надав на один із запитів довідку, де називає символіку СС такою, що не підпадає під заборону як нацистська. Сам В’ятрович уточнив, що мав на увазі лише окремий символ із зображенням лева:
"Йдеться про цей символ дивізії. Ані в Україні, ані в жодній іншій країні світу він не заборонений. Зокрема тому, що Ваффен СС, на відміну від СС, ніколи і ніким не визнані злочинними організаціями", - говорив колишній керівник Інституту.
На цю заяву бурхливо відреагувала голова видавництва "Сакцент плюс" Наталія Мясникова. У вересні 2017 року вона подала позов проти УІНП. У ньому вона заявляла, що дивізія СС "Галичина" нібито була частиною військ Ваффен-СС, яку нюрнберзький трибунал в 1946 році "визнав злочинною організацією".
Три роки суд розбирався із цією справою та нарешті видав рішення. В'ятрович опублікував його на своїй сторінці у Facebook, щоб ознайомитися змогли всі, кому це цікаво.
Виявилося, що читати оригінал рішення заклопотаним проблемою нацизму коментаторам зовсім не цікаво. Дехто вирішив, що краще просто пересказати деякі не зовсім українські ЗМІ, та думки не зовсім українських політиків.
Наприклад, багато хто "клюнув" на ось цю думку Бужанського: “Дуже велика перемога справедливості, здорового глузду і закону. Тільки що суд виніс рішення у справі, про визнання символіки нацистської дивізії Галичина - нацистською. Тій самій справі, через яку В'ятрович три роки ховався від суду”.
Тобто, Бужанський і Компанія впевнені, що суд визнав лева фашистським та нацистським символом та заборонив його.
Але давайте вчитаємося у саме рішення:
"Визнати протиправними дії Українського інституту нацпам’яті та голови Українського інституту нацпам’яті по наданню висновку про те, що символіка 14 гренадерської дивізії військ СС “Галичина” відповідно до чинного законодавства не є символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення або публічне використання якої в Україні забороненою..."
Тобто, суд всього лише визнав, що УІНП не має повноважень та прав щось там визнавати як підпадаюче чи не підпадаюче під заборону й видавати відносно цього "визнання" якісь там експертні документи, бо ж інститут, вирішив суд, не є правоохоронним органом!
Не символіка, про яку йшлася мова, виявилася такою, що підпадає під заборону, а тільки дії інституту по її оцінці. І заборонено не саму символіку, а знов таки ж - лише дії інституту. Щоб не видавав єкспертиз, на які, нібито, не має дозволів. І все.
Ну, да, суд зобов’язав стягнути з Українського інституту нацпам’яті понесені позивачем судові витрати, бо вирішив, що інститут таки не мав права надавати таку довідку.
Але ж треба розуміти, що про самого "нацистського" лева мова взагалі не йшла. І у даному випадку суд не розглядав чи є, чи не є цей лев таким, що підпадає під заборону.
Питаннячко: а чого ж тоді так перевозбудилися Бужанський та Шарій? Нащо пересмикують нормальне та однозначне рішення суду?
Відповідь на поверхні: їх аудиторія нічого не перевіряє, бо вірить своїм пророкам на слово, а тому обдурити їх нічого не коштує. А деякі заангажовані ЗМІ радо підхоплюють бужансько-шаріївські вигадки, бо, таким чином, про всяк випадок, нібито, й не вони ж це сказали, і аудиторія підігріта черговим "нацистським" скандалом, що самі знаєте кому вигідно.
Отже, хто чого добився й хто що виграв.
Пані Мясникова довела хіба, що УІНП зі своїми оцінками поліз, нібито, не у свою єпархію.
В'ятрович здивований тим, що не мав права видати довідку за запитанням у рамках роботи із громадськими зверненнями. Він вважає це нонсенсом. Та це ж нонсенс і є.
Бужанські та шарії таки обдурили своїх фоловерів криками про те, що ось нарешті судом визнано, що "Галичина" - нацисти та фашисті, що вони нарешті юридично заборонені, що справедливість таки є... Але ж лева ніхто не забороняв. І це - незаперечний факт, дивимося текст рішення суду!
І ще - про заяву Мясникової (та твердження бужанських та шаріїв), що дивізія СС "Галичина" на нюрнберзькому трибуналі у 1946 році "визнана злочинною організацією".
Поширеною маніпуляцією є те, що дивізія СС "Галичина" була частиною армійських підрозділів Ваффен-СС, яку Нюрнберзький трибунал у 1946 році визнав злочинною організацією. Але річ у тому, що Нюрнберзький трибунал розглядав діяльність дивізії СС "Галичина" окремо від нацистської партії і визнав злочинною не саму організацію, а окремі "групи осіб", які входили до неї. Діяльність дивізії у повоєнні роки перевірялася й іншими країнами. Зокрема, комісією Дешена в Канаді (названа на честь відомого канадського судді Жюля Дешена). Висновки комісії мали не лише моральне, а й юридичне значення – у звіті за підсумками її діяльності переконливо доводилося: хоча СС "Галичина" і була частиною армійських підрозділів злочинної Ваффен-СС, самі "дивізійники" військовх злочинів не вчиняли й тому ніким і ніколи засуджені не були. Крапка.
Ірина Шевченко, Ізюм
