Все просто і коротко: списи ламали даремно, тому що Росія і не збиралася щось там розводити-віддавати-вибирати. Зеленський вибудував свою формулу, а у Росії вона завжди своя.
Замість обговорення, хто що відведе і віддасть, а також хто кого вибере за яких умов, Пєсков цинічно заявив, що Росія, звичайно, має якийсь вплив на "молоді і незалежні республіки", але гарантувати нічого не може, тому що вони там все вирішують абсолютно самостійно, і змусити їх зробити щось проти їхньої волі братерська країна - ну ніяк не може!
Скориставшись отією повною самостійністю, яка раптом на них звалилася, бойовики ОРДЛО, замість передбачуваного розведення сил в районі Золотого, 20 хвилин обстрілювали багатостраждальний населений пункт, і тільки дивом ніхто не постраждав.
Схоже, на цьому феномен формули Штайнмайера (чи Путіна-Зеленського?) може бути зведений до нуля.
Залишається питання: а що, власне, тепер можна обговорювати в форматі нормандської четвірки?
Псевдосамостійність "республік"? Їх "незалежні" ультиматуми? Розведення рук "чесної і стурбованої" Росії?
І ось що ми маємо у підсумку.
Пєсков знизує плечима, заявляючи, що Росія зовсім не сторона конфлікту, а просто собі гарант миру і дружби між Україною та її бунтівними ОРДЛО.
Путін розводить руками і задоволено посміхається.
Пристайко глибоко шкодує і навіть підсовує бойовикам "ляща" у вигляді пропозиції всім, хто здасть зброю, залишатися в Україні і вільно брати участь в управлінні оновлених ОРДЛО.
Штайнмаєр в подиві: він раптом повідомив світові, що його формула була не для того, щоб таке ось почалося, а всього лише для полегшення імплементаціі Мінських домовленостей, а влаштували геть казна що...
Пушилін та Пасічник захоплено стріляють, а між ділом - філософствують про поглиблення інтеграції з Росією і про те, що свого кордону Україні не бачити, тому що він, кордон, вже не український взагалі-то, а цілком собі младореспубліканський!
А Зеленський що робить-думає-планує - ми не знаємо. Бог його знає: може, разом зі своєю креативною командою, виношує хитрі плани "В", "С", "Д" і так далі.
Ми можемо тільки дивитися на його фото, опубліковане в інтернеті, і медитувати на нього...
Ну, і мітингувати можемо, звичайно. Скільки завгодно. Ніхто не заважає. Тому що "слугам" не до наших майданів, вони зайняті чимось, відомим тільки їм.
І що тепер?
РозслабТЕся. Зе - все розрулить. Ну, може, і занесе його на крутому віражі. Ну, занесе, так занесе - ми це відчуємо, не сумнівайТЕся...
Костянтин Кузьменко, Київ
