Росіійський журналіст видання "Аргументи і факти" зробив декілька днів тому для сценариста, публіциста, поета, патріота України Тетяни Малахової більше, ніж будь-яка рекламна кампанія, якби Тетяна раптом вирішила б її розпочати.
По-перше, колишній міліціонер, а пізніше співробітник "АіФ" Андрій Сидорчик, нарешті довів до відома кожного росіянина, що сценаристкою культового російського серіалу "Кармеліта" була саме українка - Тетяна Малахова. Вона написала сценарії до більшості серій, але про це б ніхто так би і не узнав, якби не пасквільний допис у "Аргументах".
По-друге, російський журналіст поставив Тетяну поруч з такими чудовими людьми, як Вахтанг Кікабідзе, Ада Роговцева, Володимир Талашко, обливши їх попутно брудом саме за те, що вони або лояльні до України, або українці, і показавши, за що саме він їх обзиває і принижує. Тобто, показав справжнє своє ставлення.
По-третє, автор з "АіФа" помилково відкрив "скриньку Пандори", примусивши росіян тепер думати: а звідки родом той чи інший автор, режисер і т. ін., бо здумав протистояти словам Тетяни Малахової по те, що не було б російського кінематографу без українців.
По-четверте, сам Сидорчик і не підозрює (або робить вигляд), що його прізвище - не російське, а українське або білоруське. І проклинаючи українців, він, можливо відправляє прокльони у Вічність саме своїм предкам. Так би мовити, плює на їхні могили.
Продовжувати не будемо, хоча можна.
Про художню цінність його "матеріалу" (нам важко сказати, до якого жанру віднести цей допис, бо найбільше він схожий на стукачництво) ми говорити не будемо: звичайнісінький набір кремлівських штампів і ярликів, до яких за п`ять років протистояння ми вже й звикли трохи і не беремо до уваги - воно того не варте. Свою роботу Сидорчик зробив: вчергове потоптався по Україні і українцям - він багато приділяє уваги нашій країні. Треба думати, що у Росії немає ніяких проблем, а ось "бунти у Кривому Розі" - найголовніше, що тішить душу росіянам.
Але давайте дамо слово нашому автору - поету-публіцисту, сценаристу і журналісту Тетяні Малаховій. Як вона сприйняла пасквіль "російського мишебрата"?
Сьогодні я ввійшла в київське метро звичайною, нікому не відомою сценаристкою, а вийшла з нього «зіркою» російських ЗМІ.
За останні дві доби про мене не писали тільки ледачі видання сусідської держави -окупанта.
А все почалося з мого виступу на Громадському форумі «За українську мову», який проходив на початку листопада у Львові. На цьому форумі я читала не тільки вірші, а й виступила у захист і підтримку української мови, яку Росія століттями намагались знищити. А ще я зауважила, що радянський кінематограф не можливо уявити без українців, бо майже кожний другий митець - з України.
Мій виступ виклали на Ютубі. «Русскій мир» набрав повітря в легені і понісся, як перелякана коняка по кривій муромській дорозі. Мене називали і зрадницею радянського дитинства, і перевертнем, і хамелеоном, і фашисткою… всього не згадати. За що? За те, що почала розмовляти рідною мовою і відстоювати історичну справедливість.
Які я можу зробити висновки? Справи нашого ворога кепські. Як відомо, імена сценаристів, здебільшого, залишаються в тіні. І якщо вже дісталися до мене, то виходить - вже не знають, що і про кого писати. Де ще висмоктати український фашизм тощо. До речі, пишаюсь, що моє ім’я поставили поруч з Вахтангом Кікабідзе і Адою Роговцевою.
А найголовніше – хочу ще раз звернути увагу на те, як їх шматує від того, що українці повертаються до рідної мови! Сподіваюсь, що з кожним днем росте кількість людей, яка починає вивчати українську мову! Бо "язык" – це ланцюжок, який на підсвідомості, ментально нас пов’язує і прив’язує до Росії!
Мова - наш захист і зброя, наша гідність і майбутнє! Шануймося!
Ще раз дякую шановну пані Ірину Фаріон за запрошення на Форум!
P.S. Мій колега-сценарист по "Кармеліті" і колега по "измене советскому детству", який два роки тому залишив Москву і повернувся в Хмельницький, вірно зауважив, що цей пасквіль в "АіФ" написаний мовою сталінської журналістики. А я все думала, чого у мене таке враження, що я сіла в машину часу. А це ж російські ЗМІ у прямому і переносному сенсі повертають ГУЛАГ, Сталіна і радянщину. А мова, звичайно, для них як осиновий кіл!
А ще мені написали наші патріоти з Донеччини: "У нас також синдром Малахової! Ми також переходимо на українську!"
