Сергій Табала – позивний «Сєвєр» – був наймолодшим "Кіборгом" в Донецькому аеропорту. "Хто, якщо не ми? Коли, якщо не зараз?" саме з цими словами захищав Україну юний Герой, що загинув при обороні Донецького аеропорту.
Його бойові товариші кажуть:
"Він завжди поривався на передову – спочатку на Майдані, а потім на Донбасі. І хоча в жовтні був вимушений повернутися додому з уламковим пораненням ноги і грудей, не долікувавшись, знову повернувся на схід."
На бойовий пост пішов у сорочці, яку вишила Мама – і поліг під час штурму аеропорту сепаратистами. Мама Сумського «Кіборга» говорить: коли Сергій востаннє приїжджав додому, Він наче відчував і був незвично мовчазним.
Загинув 18 річним юнаком 6-го листопада 2014 року в Донецькому аеропорту від влучення гарматного снаряду.
Натрапила на такі слова Сергія на його сторінці, що змусили мимоволі тепло всміхнутися і одночасно серце боляче защеміло:
"Люблю людей, що поважають нашу справу і з вдячністю нам про те говорять. Завдяки ним я раз за разом твердішаю в міркуванні про те що наша справа вірна!"
" Я воюю за мою родину, за моїх друзів, за посмішку тієї чий голос підтримує мене на цьому шляху. "
"Ненавиджу війну за розлуку із рідними та любими та за те, що забирає гідних. Тут насправді почуваєш себе живим. Тут щиро радієш звичайним речам. Тут по справжньому з'являються причини цінувати та ненавидіти. Рай та Пекло романтичної душі. Двояка філософія цього світу."
" Я воюю за мою родину, за моїх друзів, за посмішку тієї чий голос підтримує мене на цьому шляху. "
"Ненавиджу війну за розлуку із рідними та любими та за те, що забирає гідних. Тут насправді почуваєш себе живим. Тут щиро радієш звичайним речам. Тут по справжньому з'являються причини цінувати та ненавидіти. Рай та Пекло романтичної душі. Двояка філософія цього світу."
Сергію, Ти назавжди в наших серцях.. Дякуємо Тобі за те, що захищав спокій та мир в нашій країні.
Слава Україні!
Український Стиль
