На багатьох картинах зустрічаються зображення козаків з сережкою у вусі. Найчастіше сережки робили у вигляді півмісяця, виготовлялися вони зі срібла. Однак не всі козаки мали право їх носити.
Про цю цікаву деталь образу українського козака розповів у своєму Телеграм-каналі письменник, публіцист, блогер Дмитро Чекалкін.
Доктор історичних наук, професор Леонтій Войтович припускає, що звичай носити сережку українські козаки запозичили в турків і татар. Але це не означає, що запорожців масово охопив “стадний інстинкт” прикрашати вуха пірсингом – цей привілей мали лише одиниці, оскільки сережка для них була наділена символічним змістом.
Сережка в лівому вусі козака означала, що він один син у матері, сережка в правому – останній чоловік у роду. У походах і боях козаків із сережкою по можливості берегли. Але не можна сказати, що наявність сережки звільняла козаків від небезпек. Вони поряд з іншими билися в боях плечем до плеча і несли тяготи походів. Але решта по негласним правилам намагалися їх зберегти і, як могли, підстраховували.
Сережка у вусі є давнім атрибутом вільної людини. Згадується козацьке прислів’я: “Краще смерть на полі, ніж життя в неволі”. В часи козацтва сережка ще й допомогала вилікувати гепатит, адже була срібною, а срібло має властивість долати віруси. Якщо козаки набирали воду з незнайомої водойми, то на кілька хвилин опускали у ємність сережку.
Існує історичний опис князя Святослава його візантійськими сучасниками:
“Широкоплечий мужній чоловік, трішки вищий за середнього візантійця. Шия була настільки широкою, що не помітно було переходу у голову. Мав довгі вуса і виголену голову з пасмом волосся. А в одному вусі була сережка з кристалами.”
Наведу декілька козацьких прислів’їв, які мають актуальність у наше сьогодення:
Не журися, козаче, нехай ворог плаче!
На диявола є хрест, а на ворога меч!
За наше жито та ще нас бито.
Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе.
Козацькому Роду нема переводу.
Дмитро Чекалкін
