Бахмут завжди був містом з великою кількістю цікавих і рідкісних підприємств, аналогів яким не було не тільки в Україні, але й в інших країнах. Тепер вони зруйновані, повністю або частково, бо знаходяться під постійним вогнем ворога.
А як склалася доля гордості української виноробної промисловості - легендарного заводу шампанських вин?
На жаль, бойові дії під Бахмутом ставлять питання про можливість продовження цієї традиції. Проте компанія налагоджує виробництво, а її керівництво запевняє, що українці зможуть відсвяткувати перемогу з келихом їхнього шампанського в руці.
Через агресію Росії не лише гинуть люди, але і знищуються підприємства. Мабуть, найвідомішим підприємством у Бахмуті є завод «Артвайнері» (раніше «Артемівський завод шампанських вин») — виробник славнозвісного шампанського. Підприємство змушене було релокуватися, стати перееленцем, повідомляє портал «Бахмут.in.ua».
До війни на заводі працювало 500 осіб. Практично всіх було евакуйовано. Вивезли також всю продукцію. Зараз завод працює на виробничих потужностях партнерів на Одещині. Про це повідомила директор із маркетингу Artwinery Олександра Чередниченко.
«На жаль, ми були вимушені призупинити виробництво в Бахмуті задля безпеки працівників, тому персонал виробництва зараз не працює. Втім, ми не припиняли роботу ні на день, адаптуючись до умов, що постійно змінювались. Усю продукцію вивезли в безпечні місця на склади наших партнерів, продажі не припинялися», — заявила вона.
Під час облоги Бахмута на території заводу шампанських вин проходили бої. Всі будівлі заводу знищено.
Асортимент виготовленої продукції змінився: наразі виготовляють лише п’ять найпопулярніших різновидів фірмового ігристого. Artwinery запевняє, що дотримується всіх фірмових рецептур, аби зберегти оригінальний смак.
“Потужності розташовані на півдні Одеської області, у сприятливому кліматичному поясі поруч із розлогими виноградниками. Розпочинаючи виробництво ми приділили особливу увагу тому, щоб унікальна органолептика Артемівського залишилася без змін”, — уточнює пані Чередниченко.
Для виробництва використовували виноматеріали з Миколаївської, Херсонської та Одеської областей. Попри війну, сировини вистачає. Але збитки підприємства колосальні, їх важко підрахувати. Це пояснюється не лише втратою потужностей, але й падінням продажів.
Але річ у тім, що виготовлення ігристих вин — довготривалий процес. Вина повинні вистоятися від половини року до кількох років. Для цього потрібен спеціальний мікроклімат. І старі гіпсові штольні Бахмута на глибині понад 72 метри були для цього ідеальним місцем. Але… головне фахівці та вміння, а все решта можна відновити. На новому виробництві змогли налагодити також витримку та дозрівання вина, яке зберігалось у Бахмутських підземних галереях до повномасштабного вторгнення.
Так, Artwinery релокували виробництво, але прагнуть повернутися додому в Бахмут. На підприємстві не полишають надії повернутися до Бахмуту після війни. Вони запевняють, що вина, яке вдалося вберегти, вистачити, аби відсвяткувати перемогу.
Всіх цікавить, кому належить підприємство. До війни Artwinery було одним із найбільших підприємств із виробництва ігристих вин класичним методом не лише в Україні, а й у Східній Європі. Продукція заводу йшла на експорт до понад двадцяти країн світу: Європу, Америку, навіть, Азію і, звісно, у країни пострадянського простору. Виробнича потужність підприємства складала до 25 млн пляшок на рік.
Раніше акціонерами компанії були екс-депутати ВРУ Борис Колесніков, Сергій Кий та родич українського олігарха Ігор Ахметов. Але після смерті останнього та початку повномасштабної війни, єдиними власниками залишилися Тетяна Ахметова-Айдарова та Ірина Ахметова. Найімовірніше, це дочка та вдова Ігоря Ахметова.
Пропонуємо вам передивитися фільм Олександрини Кругленко про завод шампанських вин, який було створено на Донецькій державній студії телебачення 10 років тому. Сподіваймося, що ми дочекаємось того часу, коли легендарний завод повернеться у рідні пенати.
