Відомий письменник-фантаст, не менш відомий у минулому капітан улюбленої всіма команди КВН ДНУ Дніпра Ян Валетов, як і багато інших громадян України, намагається відповісти собі на запитання: чого намагається добитися Росія у війні з Україною? У вмінні аналізувати Валетову не відмовиш, але важко знайти логіку там, де її немає.
У своєму Телеграм-каналі він опублікував роздуми на цю тему.
Усе намагаюся відповісти на запитання: які цілі Росія має у цій війні?
Це необхідно для розуміння того, коли та чим ця війна може закінчитися. Тому що кінець війни - це досягнення однією або обома сторонами реперних точок: проміжних або кінцевих цілей. І не інакше.
Якщо таких цілей досягає одна зі сторін, то, швидше за все, друга сторона зазнала поразки і підписала капітуляцію.
Якщо ж певних цілей досягнуто обома сторонами одночасно, і при цьому укладено перемир'я, то, повірте історичному досвіду, це не перемир'я, а просто перерва у військових діях, і війна обов'язково спалахне з новою силою.
Поразка необов'язково буває військовою. Дуже часто справжній програш трапляється на дипломатичному чи економічному фронті, а військові негаразди при цьому мінімальні. Зате наслідки можуть перевершити усі очікування!
В принципі, війну можна програти навіть завдавши противнику нищівну військову поразку.
Перемога буває і Пірровою, якщо ви ще пам'ятаєте про що йдеться.
Чого Росія хоче досягти у цій війні?
Основна стратегічна мета – захоплення України, зміна керівництва, приєднання українських територій, легітимізація анексії – явно недосяжна. Тобто війна з цими цілями програна в перші ж тижні вторгнення - остаточно та безповоротно. Нахрапом не вийшло, а подавити нас повільно, але вірно, сил не вистачає.
Тактичні хибні цілі (їх Росія видавала за стратегічні), такі як денацифікація, демілітаризація, протидія розширення НАТО на схід, відсунення альянсу на кордони 1997 - теж неможливі. Вони зникли з риторики керівництва РФ, залишивши по собі лише термінологію: неофашистський режим, неонацистський переворот, нацисти, націоналістичні батальйони тощо, винятково для того, щоб не хвилювати російського виборця зміною картинки. Внутрішній продукт, на сміх решті всіх країн.
Третій варіант переможних цілей - відверта анексія чужих територій під приводом захисту російських людей. Судячи з того, як йдуть справи на Півдні, із цим теж не задається. Не змогли. Партизанський опір на місцях і неможливість легітимізувати окупацію на підставі лже-референдуму, а також військовий тиск України, що зростає, на захоплені території півдня, говорить про те, що другого Криму не трапиться. Швидше за все, і тут РФ отримає по зухвалій бункерній морді бурятськими горілими онучами.
Україна поверне собі доступ до морів та портів, звільнить свої міста та громадян. Сили для цього є, зброя теж, бажання – хоч греблю гати! Тут треба думати про те, як рятувати від України вкрадений Крим, а не організовувати референдуми під дулами автоматів.
Чи можна вважати окупацію ще однієї частини Донецької та Луганської області російською військовою перемогою?
Безсумнівно, РФ постарається уявити ці сумнівні завоювання саме так.
Стерті з землі міста, десятки тисяч загиблих мирних громадян, знищена промисловість, транспортна інфраструктура. Десятки тисяч загиблих російських солдатів, тисячі одиниць спаленої техніки, екологічна катастрофа – це перемога?
Знову запитую: чого хоче добитися Росія у цій війні? Якою є її кінцева РЕАЛЬНА мета, якщо заявлені цілі вже не досягнуті і явно недосяжні в майбутньому?
Війна, позбавлена мети, безглузда. Вона може бути закінчена, оскільки немає критеріїв, за якими можна визначити, що сторона отримала, чого хотіла.
А Росія в результаті отримує те, що заслужила своїми бажаннями та діями: міжнародну ізоляцію, безпрецедентні санкції, економічну війну з цивілізованим світом, розширення та посилення НАТО біля своїх кордонів, ворожу, натреновану, добре озброєну та пам'ятливу багатомільйонну державу в сусідах, осміяну репутацію, пошарпану деморалізовану армію, десятки тисяч одиниць розбитої техніки, багатомільярдні збитки, конфіскацію накопичених валютних резервів... і загальну ворожість, щоб не сказати ненависть - ситуацію, коли одного російського паспорта достатньо, щоб бути депортованим.
Ян Валетов, письменник, журналіст, Дніпро
