Ці слова відомий письменник-фантаст і капітан легендарної свого часу дніпропетровської команди КВН, а нині авторитетний публіцист Ян Валетов, який нині широко читається, написав, адресуючись до тих, хто зараз знаходиться на територіях, окупованих російськими загарбниками. Вони намагаються вкласти в голови наших співгромадян більше брехливої інформації, залякати їх уявною відповідальністю за дії, яких вони не робили, навіяти страх перед приходом ЗСУ – словом, викликати негативне ставлення до України. Багато хто, відірвані від реалій, позбавлені зв'язку та можливості слухати новини, вірять потокам брехні та бруду та впадають у відчай.
Саме до них – жителів Нової Каховки та Мелітополя, Залізного Порту та Горлівки, Куп'янська та Балаклії, Ізюму та багатостраждального Маріуполя, Шахтарська та Мангуша, Донецька та Луганська, десятків окупованих сіл та міст на північному сході, південному сході та півдні – звернено слова. Ви не забуті, люди! Передавайте ці слова один одному, розповідайте про те, що свобода від рашистів близька, незважаючи на те, що ціна її гірка.
Сьогодні подивився два відео – одне з окупованого Херсона, інше з окупованого Енергодару. І ще фотографії із окупованого Бердянська. Не дуже мотивують відео та фото, якщо чесно. Але й не привід для того, щоб кричати: "Все пропало! Все пропало!"
Я далекий від того, щоб засуджувати наших громадян, котрі опинилися у складній ситуації. І я розумію, як працює вимушена колаборація, як запускається та діє механізм примусу до співпраці. Як відключають зв'язок, як тисне на мізки вороже телебачення, як працюють зондеркоманди, відловлюючи та ізолюючи активістів, залякуючи проукраїнськи налаштованих городян. Як зникає постачання магазинів, гроші з банкоматів, ліки з аптек. Як закінчуються фінансові заощадження та запаси їжі в коморі. І рано чи пізно настає день, коли перед людиною стоїть вибір – чи працювати в поточних умовах, чи вморити голодом себе та сім'ю. І людина робить цей вибір. Коли рішення приймається під тиском – це одне. Зовсім інше, коли людина усвідомлено, добровільно та радісно йде на зраду. Ось цьому немає прощення. Що ж робити звичайній людині, яка опинилась у зоні окупації? Якщо є можливість і є куди, можна і потрібно евакуюватися. Але найчастіше такої можливості немає. Або їхати нікуди. Або старі батьки у домі. Або грошей немає. Та мало що буває? Але навіть в окупації можна залишитися вільною та незалежною людиною. Або принаймні постаратися їм залишитися.
Сьогодні я бачив на відео і тих, хто радісно зустрів окупаційні сили, і тих, хто вирішив пристосовуватися, і тих, хто не здався. Усі вони були у кадрі. Усі вони потрапили до об'єктиву до російських пропагандистів. Зі зрадниками буде окрема розмова: вона буде, не сумнівайтеся. Але я зараз не про них. Я про тих, кого ми залишили за лінією фронту. Про українських громадян, які перебувають на окупованих територіях.
Вибачте, ми не змогли захистити всіх від ворожого нападу. Ви не винні, що у нас не вистачило сил не пустити ворога на територію України, але ви повинні знати, що ми ні на хвилину не припускаємось і думки про те, щоб віддати хоч одну п'ядь землі ворогові. Ми відбили перший наступ росіян, звільнили частину територій і не збираємося на цьому зупинятися.
Пройде зовсім небагато часу, і ми повернемося, як уже повернулися до Києва, Чернігова, Сум та Харкова. Ми проженемо окупантів і звільнимо наших громадян, наші міста та села, і показово покараємо тих, хто служив ворогові не з примусу, а за власним бажанням. Покараємо їх по всій строгості закону, а закон до колаборантів безжальний.
Ми розуміємо, як складно зараз тим, хто чекає на звільнення України. Ми знаємо, як небезпечно залишатися громадянином і людиною перед ворогом, але ми просимо вас - дочекайтеся! Обов'язково дочекайтесь! Повірте, ми повернемо вас додому!
Будьте обережні-ворог не піде сам по собі! Його доведеться вибивати з укріплень та траншей артогнем, видерти з міських кварталів, але ми це зробимо. Будьте готові допомагати нам, але, перш за все, знайдіть безпечні місця для себе та своїх близьких! Ваші життя безцінні! І не надавайте ні прямого, ні непрямого сприяння ворогові за жодних обставин. Все буде Україно, дорогі українці! Ворог буде розбитий, перемога буде за нами!
Бережіть себе! Кожен із вас важливий для нашого спільного майбутнього! До скорої зустрічі! А відео та фото з червоними ганчірками та засланими козачками – це так... Ні про що. Для архівів. Історія, як вони мали намір схилити нас до співпраці, але в них нічого не вийшло.
І не вийде.
Ян Валетов, Дніпро, для InfoKava
