Коли ми дивимося на фейки, які продукує Росія, ми розуміємо, що вони розраховані на ретельно підготовлену аудиторію. Підготовлену протягом чималої кількості років, тому що нормальні люди не зможуть не поєднати те, що демонструє на телеекранах офіційна російська пропаганда, і те, що відбувається насправді. Надворі двадцять перше століття - інформацію легко перевірити. Але навіщо? "По телевізору ж сказали..." Весь світ спостерігає за кривавими злочинами Росії в Україні, але росіянам доносять, що Росія "проводить спецоперацію", при цьому "філігранно та точково" бомбардує виключно військові цілі...
Ян Валетов – відомий український письменник та публіцист, який живе в Дніпрі, аналізує цей феномен. Але спочатку – цитата із вуст одіозного російського чиновника високого рангу.
"Збройні сили Росії не бомблять українські міста, і скільки б роликів у натовських структурах не монтували, скільки б відеонарізок і фотофейків не було зараз вкинуто, правда все одно проб'ється".
Марія Захарова
Це, як кажуть, епіграф. Преамбула.
Розумієте, є країни, для яких поняття честь, людяність, моральність, сором - просто порожній звук. Їхні прояви брехні, цинізму, жорстокості і підступності - єдиний можливий принцип взаємодії із зовнішнім світом.
Вони не можуть існувати, говорячи правду, тому що в цьому випадку їм просто ніхто не подасть руку - погребують.
Вони не можуть поводитися людяно і морально, бо вважають це небезпечною слабкістю.
Вони не вміють соромитися і співчувати, тому що вони не мають ні співчуття, ні сорому. Вони не мають органу, яким співчувають. І немає розуміння, що зробленого ними треба соромитися.
Вони просто живуть - жеруть, розмножуються, розважаються, знову жеруть і розмножуються, а попутно несуть смерть і руйнування тим, хто підвернувся їм під руку.
Вони живуть, як уміють, і не розуміють, як можна жити інакше.
Вони впевнені, що сила, гроші та ресурси замінять їм і совість, і честь, і душу.
Вони можуть зовні пристойно виглядати, модно одягатися, знати мови, брати участь у благодійних балах і, якщо не знати, що вони є насправді, ви можете прийняти їх за розумних, договороспроможних партнерів. Але це є небезпечна ілюзія. Людожер у фраку – це лише одягнений людожер.
Нинішня Росія – це людожер, з якого здерли фрак. Це українці ціною власних життів показали світові обличчя канібала, з яким світові лідери не вважали ганебним сидіти за одним столом. Вони укладали угоди з військовим злочинцем, вони будували з ним спільні економічні моделі, вони платили йому гроші за потрібні ресурси, заплющуючи очі на те, що людожер вбивав, грабував, гвалтував усі роки свого правління, але потроху... Там трохи анексував, тут трохи побомбив, тут отруїв, застрелив, підірвав... Було вигідно. Було спокійно. Усіх усе влаштовувало. Ну, крім тих, у кого анексували, кого бомбардували і кого цькували. Нічого особистого, правда ж? Нафта, газ, нікель… Просто бізнес.
І раптом, коли грюкало і загорілося біля найєвропейськіших кордонів, всі раптово побачили, що король голий. Зовсім голий, плішивий, ботоксний і забруднений чужою кров'ю. Весь – від вузького брехливого рота до зморщеного старечого пеніса. Всі з подивом зрозуміли, що він брехун, негідник і вбивця. Що з ним не можна мати справу. Що навіть на одному гектарі перебувати з таким лідером уже небезпечно для репутації. Що це не Володимир Володимирович – беззмінний президент усієї Росії, шанований світовий лідер та авторитет, а звичайне х@ло, на якому пробу ніде ставити.
І величезна країна, якою це х@ло править, - це не країна милих ельфів, які, як співається в пісні, не хочуть війни, а країна орків і тролів, слухняних і вірних слуг царюючого людожера. Слуг, які живуть війною, вітають війну, закликають війну.
Сьогоднішня Росія - реінкарнація нацистської Німеччини 30-х років, прототип Мордора з романів професора Толкієна. І чекає її доля нацистської Німеччини – загальна ненависть, зневага, поразка та денацифікація. Просто в Росії денацифікація називатиметься депутинізацією, що суті процесу не змінює.
Я знаю, що не всі в Росії підтримують напад Путіна на Україну, не всі аплодують цій війні, не всі росіяни остаточно обдурені і від природи кровожерливі. Але й не всі німці підтримували Гітлера, чи не так? Що не скасовує колективної відповідальності для всього народу Німеччини за злочини нацистів. Коли російський літак скидає бомби на Київ, то винен не тільки Путін, а й пілот, що тисне на важіль скидання, і технік, що підвісив бомбу під черево штурмовика, і робітник, який зібрав цю бомбу, і зброярі її розробили, і навіть дружина зброяра, яка годувала його його супом увечері.
У цій війні винні усі, хто голосував за Путіна усі ці 22 роки.
Всі, хто мовчки, похнюпившись, не протестував проти стертого з лиця землі Грозного, проти війни в Абхазії, в Грузії, проти анексії Криму та окупації Донбасу. Проти всього, що творив режим, що нюхнув крові.
Усі, хто дозволив сірій ГБшній молі перетворити Росію на диктатуру злодіїв і посередностей.
Усі, хто шушукався на кухнях та боявся вийти на площі.
Усі, хто не ходив голосувати, «бо марно».
І, звичайно, всі жертви Останкінської вежі, хто зараз малює на всьому, чим потрапило безглузді Z і V.
Ви – громадянин Росії? Отже, ви винні у цій війні. Кожен із вас винен. І ті, хто нічого не робив, і ті, хто робив замало. Кров українських жінок та дітей та на ваших руках.
У кожного, хто сплачував податки цьому режиму.
У кожного, хто під пивко дивився шоу Соловйова та Скабеєвої.
У кожного, хто вірив та вірить брехливій путінській пропаганді.
Російська пропаганда яка заперечує те, що бачить увесь світ, - вона створює для своїх громадян нову реальність.
Реальність, в якій російський штурмовик – це голуб миру, який несе Харкову мир та спокій.
Реальність, у якій вакуумна бомба – це високоточна зброя.
Реальність, в якій пологовий будинок – це командний пункт Азова.
А Маріуполь – гніздо нацистів зі штабом у драматичному російському театрі.
Джордж Оруелл з його "1984" може курити осторонь.
Росія – не лише батьківщина слонів, вона ще й мати абсурду. Не говорячи ні слова правди - ніколи, ні з якого приводу. Величезна країна, що живе брехнею, що дихає брехнею і ненавистю до всіх оточуючих.
Багата до одуру, і така ж дурна і безсовісна.
Те, що зараз відбувається з Росією, – це початок падіння в економічну та духовну прірву. І падіння це буде глибоким, болючим та багаторічним. І, на мою думку, відповідним скоєному Росією злу. Вона отримає те, що заслужила. Відпрацює свою чорну карму.
І тому моя порада порядним людям, що залишилися в Росії: тікайте! тікайте, поки є можливість! Паліть російські паспорти, переходьте в інше громадянство, починайте нове життя де завгодно, але не за залізною завісою.
Забирайте дітей, щоб їх більше ніхто не зміг кинути на смерть у чужій землі, і не перетворив на бовдурів злочинного режиму.
Дайте їм освіту в цивілізованих країнах, щоб їхні дипломи визнавали у будь-якому інституті світу.
У Росії ні у них, ні у вас не буде майбутнього.
Його розстріляли у Харкові, Сумах, Охтирці, Ізюмі та Маріуполі. Спалили в Бучі, Гостомелі та Макарові. Окупували у Херсоні, Бердянську та Генічеську. Воно знищене Путіним та його солдатами. Розміняне на божевільні марення кремлівського бункерного сидільця.
І з цим уже нічого не вдієш. Зрозумійте, все можна було виправити, але ви запізнилися на двадцять два роки.
Нинішній 2022 рік - це рік, коли помер світовий порядок, народжений у крові та бруді Другої світової.
Рік, коли перестала існувати система європейської безпеки, що здавалася надійною та міцною.
Рік, коли в центрі Європи людожер без жодних підстав, з надуманого приводу вчепився в горло сусіда і намагається його перегризти.
Проклятий рік.
Але цей рік може стати часом народження нової системи безпеки, яка розрізнятиме людожерів надійніше, ніж система "свій-чужий". Розрізняти і відразу бити без промаху та сантиментів.
Рік, коли всі зрозуміють, що робити бізнес із кривавими диктаторами загрожує засудженням, санкціями та крахом цього бізнесу.
І для того, щоб не перетворитися на ядерний попіл від руки безумця, не треба цього безумця заохочувати.
Для цього потрібно зовсім небагато: щоб європейські країни нарешті визнали очевидне – не можна продавати свободу за нафту та газ, якою б солодкою не здавалася ціна!
Щоб Америка перестала боятися бути лідером та вартовим демократії.
І щоб Україна просто встояла.
Не впала, не здалася, не відступила – продовжила боротьбу за своє майбутнє.
Сьогодні саме в Україні, саме на цій війні, вирішується яким буде світоустрій у найближчі 50 років.
Слава Україні!
Хай зберігають її Бог та ЗСУ!
Ян Валетов, письменник, публіцист, Дніпро
