Чи можна знайти людину, яка зникла у страшному вирі війни? Іноді можна - сучасна війна така, що людина, якщо вона жива, знайде можливість позначити своє місцеперебування. А от якщо це дитина або доросла людина поранена, чи контужена внаслідок вибуху... Або, не дай боже... Що тоді? Іноді це питання відповіді немає.
“Заплачу будь-які гроші за інформацію про сім'ю…”
“Не виходять на зв'язок із 26 лютого, допоможіть знайти”
Маріуполь! Пропала донька 14 років”
Таких повідомлень тисячі тисяч по всій Україні, напевно, кожен з вас бачив їх у соціальних мережах, на сайтах, у розсилках у месенджерах. Наскільки вони ефективні та які взагалі шанси знайти своїх близьких за поточних обставин?
Однозначної відповіді на ці запитання, на жаль, немає. Як і відповіді питання “коли закінчиться війна?”. Проте, волонтери та громадські організації створюють спеціальні майданчики з пошуку людей, поліція приймає заяви про зникнення (у місцях, де поліція має можливість приймати заяви), а люди репостять повідомлення.
Ось лише кілька майданчиків, які були створені канали пошуку людей як у всій Україні, так і в окремих містах.
https://t.me/poshuk_znyklyh - канал, що публікує фотографії та дані зниклих. На момент написання цієї статті у групі понад 9 тисяч фотографій зниклих
https://t.me/poshuk_znyklyhhttps://t.me/poshukukraina2022 - приймають заявки в гуглформі та передають дані волонтерам.
https://t.me/+p7O4mPx5few0NmJi - тут формувалися списки зниклих у Маріуполі, останній список нараховував понад 1600 осіб. Згодом група була закрита через атаку ботів. На даний момент у групі публікуються новини, що так чи інакше стосуються міста та його жителів.
https://wanted.mvs.gov.ua/searchbezvesti/ – база МВС, в якій можна знайти людей за великою кількістю параметрів.
https://www.facebook.com/groups/poshuk.ditei/ - група, яка розміщує інформацію про пошук дітей, зараз у ній не лише діти. Також там публікується інформація про тих, хто знайде або, на жаль, загинув.
У восьми з десяти повідомлень про зниклих - Маріуполь, що дуже легко пояснюється. 2021 року за офіційною статистикою населення міста становило 430 000 осіб. У перші дні війни, поки що була можливість покинути місто на поїздах або своєму транспорті, імовірно місто залишило до 10 000. Інші - залишилися в місті, без зв'язку, можливості зарядити мобільний телефон і будь-яких умов життя. Лише шанси на виживання. І у цих 420 000 людей по всій Україні та світі є родичі, друзі, колеги. Кожен шукає своїх, сподіваючись отримати хоч якусь звістку. А тепер уявімо, що в такій ситуації зараз Гостомель, Ірпінь, Харків та багато, багато населених пунктів України.
Але якщо бути максимально прагматичними та абстрагуватися від емоцій, можна зрозуміти, що шанси знайти хоч когось у багатотисячних містах без зв'язку – наближаються до нуля. Навіть якщо люди перебувають у сховищах, у яких зібрано тисячі людей, то жодних списків прибулих там немає, та й передати ці списки нікому.
Люди шукають якихось волонтерів, готових сходити та “відвідати” близьких. Але такі спроби все частіше закінчуються невдачею з низки причин. По-перше, величезна кількість людей покинули свої будинки. Чи то будинки зруйнувалися під ударами артилерії та авіації, чи то в них стало дуже небезпечно залишатися, чи вирішили поєднатися з сусідами чи друзями, бо разом легше. По-друге, самі волонтери зараз потребують допомоги. У них закінчилася їжа, заряд на телефоні та у багатьох – надія на виживання. По-третє, з'явилося дуже багато шахраїв, які видають себе за волонтерів і цинічно збирають гроші з нещасних родичів на пошуки, які навіть не планують починати.
Також є інформація про те, що при перетині ворожих блокпостів, у деяких наші громадян вилучали не лише сім-карти, а і навіть телефони. Тому додзвонитися за старими номерами у такій ситуації буде неможливо.
Логічно виникає питання: "А що ж тоді робити?".
Перше - усвідомити, що в умовах війни є сенс шукати тих, хто перебуває в регіонах із зв'язком. Припустимо, що ви дізналися, що родич живий, вам про це повідомили добрі люди. Але об'єктивно – ситуація змінюється щогодини, і складно прогнозувати де ваші близькі будуть завтра.
Друге – звернутися до поліції з офіційним запитом. Якщо в області є зв'язок і проводиться евакуація, а телефон у зниклих відключений - принаймні у разі потрапляння в якісь списки - евакуйованих, госпіталізованих тощо, - вас повідомлять поліцейські.
Третє – з'ясувати коло спілкування своїх рідних. Це можуть бути колеги по роботі, друзі, сусіди – тут допоможуть соцмережі. Найкраще звертатися до них у особистих повідомленнях.
Четверте – чекати. Терпляче чекати, коли зв'язок відновиться чи проводитиметься евакуація чи настануть хоч якісь зміни у регіоні, де знаходяться ваші близькі.
Так, у Маріуполі почав з'являтися зв'язок у деяких районах, а також з'явилася можливість вибратися з міста на своєму особистому транспорті. Ті маріупольці, яким вдалося вирватися з міста, доїжджаючи до першого ж населеного пункту, одразу ж шукали можливість зателефонувати близьким і повідомити про те, що з ними все гаразд. На щастя, місцеві люди допомагають із зарядкою телефонів, дають свої сімкарти та загалом підтримують тих, хто потребує.
Чекаємо, що гуманітарні коридори запрацюють на постійній основі та вдасться отримати інформацію про евакуйовані з офіційних джерел.
Сподіваємося на краще, віримо в те, що з нашими близькими все гаразд і незабаром перемога!
Світлана Чернухіна, Маріуполь-Дніпро
спеціально для InfoKava
