Так, я не є його симпатиком. Так, я вважаю, що не такий вже він й розумний. Так, я впевнена, що рівень корупції за час його каденції однозначно зріс. Йому багато ще чого можна "залити за шкіру", але...
Але він зараз у Києві. Він нікуди не втік. Він не вивіз свою родину. Він намагається врятувати країну.
Зеленський весь час спілкується із міжнародною спільнотою.
Зеленський керує військами.
Зеленський записує звернення до громадян. Так, "відосики", але зараз вони вкрай потрібні, й у цих зверненнях він виглядає впевнено та оптимістично.
Але найважливіше те, що вже закінчується друга доба війни, а Україна стоїть. Звісно, це заслуга далеко не тільки Зеленського, але і його теж.
Він старається. Я не кепкую. Він дійсно старається.
"Слуги" здебільшого на місціх. Рада працює.
Загалом, працюють усі, хто повинен там, де повинні.
ЗМІ працюють. Медики працюють. МЧС працює. Банки працюють. Зв'язок нормальний. Магазини забезпечують необхідним. Українці здають кров для поранених, а добровольці стоять у чергах до військоматів.
Паніки нема.
Не знаю, що станеться вночі та завтра. Розвиток подій може бути катастрофічним, бо гірше може бути завжди. Але Україна - не зникне. Вона є. Була, є й буде. Навіть, якщо програє цю жахливу війну й Путін справді почне "денаціфікацію", тобто - почне нищити юну, ще не зовсім сформовану націю. Буде, бо ця юна нація вже зараз демонструє єдність, мужність та стійкість у такий страшний час.
І Президент демонструє, що він вже не Голобородько. Він вже не клоун. Він вже не маріонетка Коломойського. Він Президент України.
Ірина Шевченко, InfoKava
