Дякуємо, Саша Усик, дякуємо! Але…

Сьогодні Усик - герой новин і соцмереж. Частина читачів його вихваляє, а частина - у роздумах. Здавалося б: ну, від чого ж засмучуватися? Так через політику же. Через ту саму політику, від якої спорт вважається незалежним.

Леся Диброва
Автор Леся Диброва - Журналіст
4 хв читання

Але в цьому світі – все є політикою. І спорт – теж, подобається нам це чи ні.
Ну, да: ще греки під час олімпіад призупиняли всі свої міжусобні війни і конфлікти. Всі свої спортивні досягнення наші талановиті предки присвячували богам і власним містам-державам. А це, власне, і є політика. Кожне місто виставляло своїх спортсменів, а потім пишалося ними, вихваляючи свою спортивну школу і своїх бійців, тому що всі спортсмени одночасно були і воїнами. І досягнення цих воїнів свідчили про силу їхнього міста-держави та як би попереджали, куди не варто сунутися слабшим!
І зараз нічого не змінилося. Скільки не проговорюй мантру “спорт поза політикою” – це не так. Цілком він у політиці!
Подивилася б я, як би ви розповіли нашим футболістам 9 серпня 1942 року перед матчем з командою німців-окупантів, що спорт поза політикою.
Сьогодні Україна теж в стані війни. Нехай це неоголошена війна. Нехай деякі політики соромляться назвати Росію агресором і окупантом. Нехай в Європі велика частина звичайного населення далека від українських подій і проблем. Це не має значення.
Так, наші спортсмени-переможці на олімпіаді, як і на будь-яких інших міжнародних змаганнях, ось в боксі зокрема, самою лише участю під українським прапором, самим тільки переможним звучанням гімну – прославляють Україну, розповідають про неї тим, хто ще не навчився відокремлювати нашу країну від померлого СРСР та “здравствующей” Росії.
Так, Олександр Усик, за словами Кличка-молодшого, увійшов в історію світового боксу, і увійшов – саме як український спортсмен.
“Минулої ночі Олександр Усик увійшов в історію. Як і раніше непереможений, як олімпійський чемпіон, чемпіон світу в першій важкій і суперважкій вазі. Повага Джошуа. З Україною до кінця”, — написав Володимир Кличко у себе в інстаграмі.
Але суперечки про те, як сам Усик ставиться до України – не вщухають.
Так, вся Україна в єдиному пориві дивилася (або хотіла дивитися, не у всіх вийшло) цей історичний матч. І це об’єднує.
Але…
Але хотілося б більшого.
Завжди хочеться більшого.
Тому що час такий: у нашої країни так багато проблем, що зайвий раз підкреслити свою до неї любов – не завадить, а стане тільки запобіжником будь-яких інсинуацій, суперечок та чвар.

Ось що пише один з головних російських ненависників України пропагандист Сергій Марков: “Ось такий Олександр Усик. Справжній російський мужик, який перемагає. Первісна сила в російського мужика перемагає. Це фото чомусь нагадує не бокс, а Курську битву. Ось так там наші перемогли. І козаків, які боролися за Русь і віру православну. Усик перед боєм відвідав в Лондоні церкву Успіння Божої Матері і всіх святих Московського патріархату. Усик складає вірші про Бога. Він став глибоко віруючим в дитинстві, після того як рік пролежав у лікарні з важкою хворобою. Тільки перед Богом готовий змиритися російський мужик переможець…”

Тобто, там використовують Усика по повній, підкреслюючи його приналежність… ні, не до України! Тому і хочеться, щоб наші переможці і чемпіони цю любов демонстрували частіше і більш акцентовано!
Ірина Шевченко, Ізюм, InfoKava

Поділитися статтею
Журналіст
Журналіст InfoKava. Пише про актуальні події в Україні та світі.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *