Зеленський безстрашно йде по мінному полю. Йде ва-банк. Він порушує всі можливі закони заради одному йому відомої мети. Так, він намагається переконати країну, що ця мета - благородна. І йому вірить третина виборців, але... Але ви ж самі знаєте, куди веде дорога, вимощена такими "благими" намірами.
І не сподівайтеся: він не відмовиться від другого терміну, а ці 30 відсотків його прихильників зможуть знову внести його на Банкову. Всупереч 70-ти. Тому що половина з цих 70-ти просто не прийде голосувати, а друга половина буде роз'єднана, роздроблена і в повному роздраї. А він свою зелену команду підгодує, приручить і обіграє, як квартальний наперсточник. І нас він обіграє. Тобто, вже обіграв.
Ось дуже дивне запитання: для чого потрібна Верховна Рада?
Для чого в ній 450 депутатів, якщо все вирішує монобільшість?
І для чого ця монобільшість, яку ще й годувати потрібно, якщо Президент все може сьогодні вирішити самостійно, порушуючи Конституцію і будь-які Закони? І його підтримають і прикриють всі його кишенькові правоохоронні органи?
Чого сьогодні важить депутат зі своєю думкою і невеликою кількістю виборців, які чекають від свого обранця справ та дива? Кому він потрібен? Що можуть дати виборцям депутати, які нічого не вирішують, яких навіть опозицією не визнають?
Ось ще дивне запитання: а що таке монобільшість, якщо не монополія на владу? А де, в такому випадку, антимонопольний комітет? Куди він дивиться? Виходить, на ринку монополістів осаджують, не допускають до торгів, змушують самим собі знайти або навіть виростити, створити конкурента, щоб не заривався, щоб не узурпував ринок і не диктував ціни. А у владі? У владі можна бути монополістом? Можна ігнорувати практично половину, а то й усі 70 відсотків суспільства? Можна наплювати на їхні бажання, на їхні думки і ноу-хау, на їхні права, нарешті? На Закон, на Конституцію? На процедуру? Тому що зараз - революційний "час політичної доцільності"? Тому що переможців не судять?
Наша злегка прибацана Верховна Рада - це наше багатство. Це те, що відрізняє нас від інших "вихідців з СРСР". Це маркер і запорука нашої свободи. Це місце, де можна сперечатися до хрипоти, ламати списи і навіть битися за свої ідеї. Сюди приходять різні "коні у пальто" з марихуаною, з плакатами, з косами, з вилами і навіть (це, звичайно, вже перебір!) з гранатами у дамських сумочках. І тут всі, ВСІ!, мають право бути почутими. Тому що наша Верховна Рада - це ми у всій своїй дурості, мудрості, різноманітності і в своїй єдності. А він - Зеленський! - вирішив її вбити. Принизити. Образити. Розтоптати.
Якщо він переможе - скаржитися буде нікуди, розмахувати руками не дозволять, плакатики і карикатурки будете малювати там, де небо в клітинку і штани у смужку. Тому що Зеленський, який переміг, це мікс з Путіна і Лукашенка в одній особі. Плюс - трішки кіношного клоуна, від якого нікому смішно не буде, повірте.
Думаєте, мені шкода нав'язлих у зубах та обридлих олігархів, які грабують нас і в той же час розповідають нам, як правильно жити, вже не те що з телевізора з комп'ютером, а з кожної мікрохвильовки? Анітрохи. Мені шкода себе, своїх дітей і онуків. Тому що так завжди: спочатку придушать олігархів, а потім, коли увійдуть у смак і звикнуть на когось тиснути, поступово доберуться до кожного. Просто тому що олігархів малувато, і вони скоро закінчаться, а життя потрібно буде "покращувати" постійно.
Так, коли всіх посадять на ланцюг, миска їжі і тепла будка за обгавкування всіх і вся - скоріш за все (не обов'язково!) будуть вам забезпечені.
Але згадайте одного зовсім не літературного, а реального героя одного письменника-класика, який всерйоз запевняв, що краще жити тридцять років, харчуючись гарячою кров'ю свободи, ніж триста, харчуючись падаллю рабства.
Закон про олігархів прийнято.
Тепер їм на лоби поставлять мітки і будуть гнобити за всі гріхи.
Можна радіти.
Було б дуже весело, якби не було так сумно, тому що у нас як не було, так і немає ні Законів, ні правосуддя, ні правоохоронців. Є олов'яні солдатики, якими грає...
Ну, самі знаєте, хто грає. Ви ж обирали...
Костянтин Кузьменко
