У разі успішного завершення Стамбульського каналу даний проект стане чи не найголовнішим і найбільш значним досягненням турецького президента Реджепа Тайіпа Ердогана. Однак завершити розпочате буде непросто, так як спроба створення брата-близнюка Босфору призводить до виникнення рясної критики як всередині самої Туреччини, так і з боку деяких країн. Чим же так не подобається недоброзичливцям вельми перспективний Стамбульський канал? Інформує UAINFO.org.
«Не знаєш, в чому справа? Швидше за все, справа в грошах », - ця проста народна мудрість працює майже завжди безпомилково. Однак, як пише портал Novate, для кращого розуміння питання варто зайти здалеку.
Зовсім трохи історії...
Так вже вийшло, що в Першій світовій війні майбутньої Туреччини - Османської імперії - не пощастило воювати не на тому боці. Війна скінчилася, Троїстий союз програв, в турецькій державі все пішло з рук геть погано, та ще й країни Антанти накинулися на неї з різними вимогами. Цілі були ті ж, що і завжди в світовій політиці: опонента поставити в стійло, урвати шматок пожирніше і зробити так, щоб конкурент ще довго не думав ні про що, крім виплати репарацій.
У 1923 році в Швейцарії з ініціативи Англії, Франції та Італії відбулася Лозаннська конференція, де між колишньою Антантою і Туреччиною було підписано мирний договір. Серед безлічі підписаних документів один стосувався положення проток, в першу чергу Босфору. По суті, Лозаннська конвенція вимагала створення навколо проток демілітаризованої зони, але в той же час (з незначним обмеженнями) дозволяла проходження через Босфор не тільки цивільних, але військових суден усіх держав. Все це ставило у вкрай незручне становище чорноморські країни, в тому числі новостворений Радянський Союз. При цьому найголовніше було в тому, що Туреччина де-факто втрачала суверенітету над протокою. Він переставав бути її територією.
У 1936 році в Швейцарії відбулася нова конференція, присвячена статусу проток, - конференція Монтре. За її результатами туркам вдалося домогтися повернення суверенітету над Босфором. Країна отримала право на ремілітаризацію зони проток, але найголовніше було в тому, що хоча Босфор і залишився доступний для цивільних суден усіх країн світу, щодо проходження військових судів були введені серйозні обмеження. Військовому флоту ходити через протоку стало складніше - тепер тут могли проходити тільки невеликі кораблі і тільки після попереднього повідомлення турецької влади. Все це послабило позиції Англії та Франції і посилило позиції Туреччини і Радянського Союзу. І, не дивлячись на ряд інцидентів, конвенція Монтре продовжує діяти до цього дня.
Вони крадуть наші «бабки», Реджеп!
Президент Туреччини просуває проект Стамбульського каналу вже не перший рік. Якщо все вийде, то він стане справжньою будівництвом десятиліття. Питання в одному: навіщо взагалі потрібно вкладати мільярди доларів у копання землі, коли поруч є прекрасний природний протоку? Відповідь - гроші. Багато грошей. І винуватцем цього є та сама конвенція Монтре.
Справа в тому, що підписана ще в 1936 році угоду визнає Босфор природним утворенням, а тому забороняє Туреччини використовувати його в комерційних цілях. Тобто турки не мають права брати плату з торгових суден за проходження через Босфор. Що ставить країну у вкрай незручне становище щодо тих держав, де сьогодні є подібні рукотворні суднові артерії. Наприклад, як Суецький канал в Єгипті.
Суецький канал сьогодні є другою за важливістю статтею доходу Єгипту. З однієї тонни вантажу торгові судна платять близько 10 доларів. Нескладно порахувати, що прохід корабля хоча б на 100 тисяч тонн приносить колишньому державі фараонів «всього-на-всього» 1 млн доларів. Середній дохід Єгипту від Суецького каналу в рік становить суму в 4-5 млрд доларів. А тепер головне: трафік через Босфор в Туреччині в 2-3 рази вище, ніж трафік через Суец! Ось скільки грошей витікає з рук Туреччини, як і вода, що тече з Чорного в Мармурове море.
Тому під приводом перевантаженості Босфору турки сподіваються побудувати додатковий канал, через який можна буде з чистою совістю пропускати торгові судна за гроші, отримуючи прибутки як в бюджет, так і в кишені потрібних людей (так-так, саме так воно в житті і працює). Цілком очевидно, що в разі завершення Стамбульського каналу дію конвенції Монтре на нього поширюватися не буде. А плавати через платний канал гарантовано стануть, адже всі захочуть пройти проблемну ділянку маршруту якомога швидше. Адже час - гроші.
Що ні зроби - все погано!
Суду стануть ходити швидше, турецька бюджет отримає багато-багато грошей. Одні плюси! Чому ж деяким так не подобається ідея будівництва нового каналу?
Ну, по-перше, не можна просто так сидіти і дивитися, як хтось крім тебе заробляє гроші. Все це дуже серйозний бізнес і навколо каналу заплутаний занадто великий клубок інтересів і протиріч. Тому є у проекту прихильники і противники як в самій Туреччині, так і за її межами.
Але найбільше незадоволена Росія, так як Стамбульський канал - це потенційний обхід тієї самої конвенції Монтре. Поява такого каналу уможливить законний вхід в Чорне море великих кораблів НАТО. Сьогодні Альянс може проходити через Босфор сумарним тоннажем не більше 45 тисяч тонн раз в 21 день. Природно, це не може подобатися Росії, як і загальне посилення Туреччини як регіональної держави.
