Багато. Багато громадян України вважають, що Фокін правий. Можливо - третина. А можливо, і взагалі відсотків 40. А сам Фокін коментує критику на свою адресу вельми своєрідно: незадоволені сердяться, виходить - я правий! І що з цим робити?
Тим, хто вважає, що потрібно терміново погодитися з усіма вимогами жителів ОРДЛО, охочими відвоювати право вказувати Україні, як жити, що робити і куди йти - за великим рахунком все одно, що думають захисники суверенітету і національної самоідентифікації. Тому що вони вже давно самоідентифікувався з Росією і, як Фокін, вважають, що її можна і потрібно зрозуміти. Тому що вони теж не хочуть, щоб в Криму "влаштувалися війська НАТО". Тому що їм близький і дорогий білоруський шлях в економіці, коли вся промисловість зорієнтована на СНД, Євразійський Союз і російські вуглеводні, як на привабливу халяву. Тому що при такому шляху немає необхідності ламати голову над стартапами і новаціями. Не потрібно доводити Європі, що ми можемо бути високотехнологічною країною. Не потрібно переходити на нові стандарти, іншу колію і просунуті технології. Тому що для внутрішнього совкового ринку - і так згодиться. Тому що вони звикли жертвувати своєю свободою і правом вибору заради цієї самої совкової халяви. Будка, ланцюг, миска каші і господар, що іноді гладить по голові, привабливіше для них, ніж життя в світі, де потрібно самому вибирати, де і як знайти їжу, куди йти і з ким дружити.
Фокін вважає за необхідне всьому Донбасу, а не тільки окупованим територіям, дати тотальну амністію, право на російську мову (тим самим підтверджуючи, що цього права в тотально російськомовному Донбасі не було), можливість перетворити бандформування в законну "народну" міліцію і, як вишеньку на торті, - особливий економічний і політичний порядок. Фокін упевнений, що всіх, хто бажає цього, можна і потрібно зрозуміти. І що саме це припинить війну. І що саме цього потрібно домагатися усіма силами.
Не будемо зараз про те, що з цього приводу думають Зеленський, Геращенко, Безсмертний і навіть Аваков. Тому що це, в принципі, не важливо. Важливим є те, що в країні дуже багато людей, які думають як Фокін. Потрібно розуміти, що ці фокіни-фокінци-фокінофіли голосуватимуть за тих, хто вже зараз активно пропонує їм подібні програми розвитку країни та ситуації в Донбасі. А тих, хто кричить про зраду - вони у всіх своїх ЗМІ наполегливо і безсоромно називають партією війни, таврують, як заробляючих на крові фашистів, звинувачують в розгойдуванні країни і підготовці нового Майдану.
З екранів телевізорів на "миролюбних" фокінцев знову дивиться "найкращий" прем'єр всіх часів і урядів - пан Азаров. Він розповідає, що готовий повернутися в Україну і виправити все, що "натворили" без нього, тому що саме він краще за всіх знає, що потрібно робити і, головне - як. І мільйони глядачів каналу НьюзВан - громадяни України! - через шість років після Майдану, який трапився якраз через економічний крах "імперії" Януковича-Азарова! - аплодують йому, називають в коментарях генієм, рятівником і справжнім патріотом. Тому що хочуть повернути долар по 8, договорняки, відкати, рейдерство, тіньовий бізнес, "криши" та інші принади, при яких всі, хто вмів "крутитися", відчували себе, як риби у воді, і їм було начхати, що казна спорожніла і заплатити бюджетникам можна було тільки подачками від Росії. Ну, як і в Білорусі, в принципі. Добрий старий світ! Звичний. Без Правого сектора, вишиванок, мови, віри і армії. Тому що - а на хріна вони? Їх до кишені не покладешь...
Для чого потрібен мир на Донбасі? Для дружби з Росією. Вірніше - зі старшим братом, який, якщо потрібно, і грошиків підкине, і газку піддасть, і продукцію застарілу споживе (вона ж вписується в його технологічні нормативи), але й "до миру" примусить, якщо що: війська введе, земельку відцапцарапає, зажадає державного статусу для своєї мови на шкоду українській, накаже Раді прийняти потрібні йому закони... Тобто - стане опікуном над недієздатним суб'ектом.
Русофіли кричать про те, що нині Україна знаходиться під зовнішнім управлінням, і це, мовляв, є неприйнятним. Якщо чимось там у нас рулить ЄС і США - це злочин, а те, що багато років до Майдану в Україні і Україною по повній програмі рулювала Росія - це для них не злочин, це для них норма. Це правильно. Тобто, зовнішнє управління від США - ужос-ужос, а зовнішнє управління від РФ - рай земний! Логіка при цьому у Росії, яка мріє повернутися до українського керма і підбиває на це своїх прихильників, звичайно, є. Коли з твоїх чіпких цап-царапок вириваються і йдуть до іншого - це прикро. Ревнощі і помста - зашкалюють.
Фокін вкотре показав "червону лінію". Він апелював до тих, хто хоче "додому", в теплу будку, до миски гарантованої каші. А обурилися ті, хто націлений на можливість самим побудувати собі новий будинок на більш гуманних принципах - без гарантованої каші, але і без ланцюгів.
А Зеленський... Його кидає між цими двома частинами, він хоче догодити і тим, і іншим.
Метушиться. Робить непростимі, дурні помилки. Але намагається при цьому зберегти хорошу "міну", яка у нього за останній час якось не дуже симпатично округлилася, стала більш самовпевненою, більш "королівською", чи що... Звикає до влади... І вірить, що зможе все розрулити, що ніхто, крім нього, що все просто, а складності придумують вороги...
Фокіна з ТКГ, можливо, приберуть. Але це не вирішить проблему фокінізму у країні.
От якби кожен, заглянувши в дзеркало, зміг би визначитися, що бачить: очі, які дивляться вперед, або потилицю, бо голова повернута в минуле?
От якби кожен згадав давню істину, що в ту ж річку не увійті.
Вот якби кожен раптом зрозумів, що будка, ланцюг і миска - це свідомо програшний варіант, а ті, хто кличе до цього "раю" - вороги, рабовласники і сатрапи. Вони можуть, звичайно, і по голові погладити. Але можуть і боляче штовхнути, хльоснути батогом, загнати в будку, що протікає від дощу і забути нагодувати. А ще можуть запхати в автозак, побити до смерті за непокору і засунути куди не треба палицю... Тому що господарі і право мають. І їх не зворушити подарованими з посмішкою квіточкамі.
Фокін і його численні фоловери, як це не дивно, просто сумують за такими господарями: за Кучмою, за Януковичем, за Азаровим, за Путіним, в решті решт! Як і значна частина білорусів, що ніяк не можуть розлучитися з Лукашенком. З ними не можуть розлучитися й ті, у кого в руках палиця. Тому що ці милі і привабливі для мас сатрапи цим, що з палицями, дають свободу насильства і беруть всю відповідальність на себе: робіть, мовляв, що хочете, а ми - прикриємо. Є в цьому щось знайоме, чи не так?
Ось дивіться: в Росії та у Білорусі вибору немає. Там є люди, які його хочуть, але в них практично немає можливості його завоювати і втілити у життя.
А нам, громадянам України, пощастило: у нас вибір є.
Вам не потрібен вибір, запитала би я у фокіністов? Або - це право на вибір є для вас таким тяжким, що ви хочете скористатися цим правом, завойованим для вас сміливими, чесними і мудрими, сльозами, потом і кров'ю, для того, щоб вибрати життя без вибору?
Добре б зрозуміти: нам потрібно в ЄС і в НАТО, до США і до англосаксів зовсім не тому, що вони такі розумні, добрі і у них немає проблем. У них там зараз така каша, що мама не горюй. Але - у них є право на вибір і власне вибір: що робити, куди йти, що відстоювати, що і як будувати, як і кого любити, в решті решт.
А в Росію нам не потрібно теж не тому, що вони там москалі і кацапи, не тому, що це "імперія зла", яка хоче нас з'їсти, а виключно тому, що, вибравши Росію, - ми втратимо право на вибір. Ми самі підставимо шию для нашийника з ланцюгом. Буває, звичайно, що замучений господарями пес обриває ланцюг і тікає. Іноді буває. Найчастіше пес задихається при спробах відірваться.
Так чого ви хочете, прихильники Фокіна і Азарова?
Ви розберіться. І швидше, будь ласка. Бо час невпинно спливає...
Ірина Шевченко, Ізюм
