Перспективні проекти, на які в Європі виділяються мільярди доларів, в Україні поки що не прописані навіть в планах розвитку енергетики. Ми можемо стати одним з ключових постачальників водню на ринок ЄС, але чи станемо...
Ми та цивілізація
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба обговорив з виконавчим віце-президентом Єврокомісії Франсом Тіммерманс участь України в реалізації Європейського зеленого угоди і запевнив його, що Україна всіляко підтримує курс на досягнення Європою до 2050 р мети побудувати кліматично нейтральну економіку.
За словами Кулеби, Європейська зелена угода займає одне з важливих місць в порядку денному українського уряду, а наша країна в майбутньому може стати одним з ключових постачальників водню на ринок ЄС.
"Співрозмовники домовилися активізувати співпрацю в реалізації водневих ініціатив ЄС. Тіммерманс привітав намір України взяти участь в реалізації ініціативи "2х40 ГВт зеленого водню для Європейського зеленого угоди" і Альянсі чистого водню і висловив готовність ЄС сприяти на цьому шляху", - сказано в повідомленні українського уряду.
Вчимо матчастину
Давайте тепер очистимо це повідомлення українського МЗС від нашарувань політично важливих фраз і розглянемо його суть - чого хоче Україна і що вона може дати Європі в плані переходу на наступний рівень розвитку енергетики. Адже в даному випадку сторони говорили про можливу участь України в реалізації європейської програми з використання в якості палива "зеленого" водню, який отримують при розщепленні води, а для цього процесу в якості енергоносія використовується електроенергія з відновлюваних джерел - сонячних і вітрових електростанцій. Таким чином, на виході маємо повністю екологічне паливо, коли чиста електроенергія дає таке ж чисте паливо (при згорянні водню немає шкідливих викидів). "Зеленому" водню пророкують велике майбутнє і планують використовувати його в самих різних галузях економіки, починаючи від обігріву житла і закінчуючи заправкою кораблів. Згідно з дослідженням "Перспективи водневої економіки", яке виконала в цьому році компанія BloombergNEF (BNEF), до 2050 року близько чверті всієї енергії в світі буде забезпечуватися за рахунок водню.
Можливо також часткове використання водню - коли їм розбавляють (до 20% водню в суміші) звичайний природний газ. В цьому випадку газопроводи не вимагають модернізації.
Однак хоча воднева технологія і бурхливо розвивається, але перебуває поки що на стадії досліджень, експериментального використання і реалізації окремих проектів. Наприклад, шотландська компанія SGN планує реалізувати проект по переведенню на обігрів 300 будинків "зеленим" воднем, який буде проводитися за рахунок електроенергії, що виробляється морськими вітровими електростанціями. Асоціація газотранспортних операторів Німеччини FNB Gas розробила план по створенню 2030 р цілої мережі з транспортування водню по всій країні довжиною 1200 км, при цьому планується використовувати 1100 км вже існуючих газопроводів, які будуть відповідно модернізовані. Або, наприклад, нафтогазовий концерн BP почав розробку ТЕО створення виробництва "зеленого" водню в Австралії.
Заводи з виробництва "зеленого" водню планує побудувати Португалія, Швеція тестує його застосування на сталепрокатному заводі, компанії Siemens Gas and Power і Uniper уклали угоду про розробку проектів з перекладу вугільних електростанцій на використання "зеленого" водню. До слова, практично всі великі виробники газових турбін при розробці нової техніки передбачають можливість роботи на водні.
Дуже великі гроші
Однак всі ці проекти - дуже дороге задоволення, як, втім, і всі експериментальні проекти, які проходять випробування і обкатку. Наприклад, вартість будівництва в Німеччині мережі в 1200 км з транспортування водню, яка була вказана вище, оцінюється в 660 млн євро. У масштабах Європи і світу вартість проектів по впровадженню "зеленої" водню вимірюється вже карколомними цифрами. Наприклад, в тому ж дослідженні "Перспективи водневої економіки" підраховано, що для розширення використання водню тільки до 2030 р буде потрібно $ 150 млрд субсидій, а до 2050 р сума може скласти $ 11 трлн.
Навіть в масштабах Європи вартість проектів вимірюється астрономічними цифрами - ЄС планує витратити зі свого інноваційного фонду на водневі технології 30 млрд євро.
А де ми?
Тепер повернемося до початку статті - про можливу співпрацю України і ЄС в розробці і впровадженні водневих технологій. Що Україна дійсно може запропонувати Європі в цьому плані? Поки що дуже небагато. А практично - нічого. Як варіант співпраці - транспортування водню трубами української ГТС, про що ще в минулому році як про гіпотетично можливе проекті на випадок припинення транзиту російського газу говорив виконавчий директор "Нафтогазу України" Юрій Вітренко. Однак це поки що лише проекти (або навіть прожекти) далекого майбутнього. Адже для виробництва саме "зеленого" водню як самого екологічно чистого потрібно дуже багато електроенергії, виробленої сонячними і вітровими електростанціями. А їх потрібно буде спочатку побудувати, і на це потрібні будуть мільярдні інвестиції - залучені ззовні і власні. Але про такі інвестиції поки не може бути й мови, адже влада поки що не в змозі навіть врегулювати ті проблемні питання з інвесторами в поновлювану енергетику, які вже побудували в Україні електростанції.
Прихильники розвитку водневих технологій говорять про їх значні переваги і перспективність, але в Україні поки не реалізований жоден проект по використанню водню в якості палива. Крім того, є велика плутанина в цифрах, що описують потенціал участі України в європейських проектах, - швидше за все, вони дуже завищені. У повідомленні Кабміну сказано (ймовірно, це просто описка або невірне тлумачення), що в Україні до 2030 р могли б бути розміщені до 40 ГВт потужностей з виробництва водню. Однак вся українська енергосистема сьогодні видає потужність в 16 ГВт. Виходить, що Україна зможе збільшити свої потужності з виробництва електроенергії більш ніж втричі ... Не менш фантастичними виглядають і деякі доступні розрахунки. Інститут відновлюваної енергетики Національної академії наук України та Український водневий рада недавно порахували, що потенціал вітру і сонця в нашій країні становить астрономічні 800 ГВт, які можна перевести на такого ж астрономічні 500 млрд куб. м водню. Однак такі дані з практичної точки зору сприймати всерйоз не має сенсу, хіба що хтось вважає можливим забудувати все поля сонячними панелями.
Крім того, виробництво або використання водню ніяк не відображено в нормативних документах, які регулюють енергетичний сектор України. Наприклад, в Енергетичній стратегії України до 2035 р, яку можна вважати дорожньою картою розвитку української енергетики, водень згадується лише одного разу - при описі революційних технологій, настання яких очікується в найближчі десятиліття. Навіть в Концепції "зеленого" енергетичного переходу України до 2050 р проект якої був розроблений Міністерством енергетики на початку цього року, але до цих пір не затверджений Кабміном, водень згадується побіжно - мовляв, потрібно розвивати цей напрямок.
Тому поки що все розвиток водневих технологій в Україні не виходить за рамки гіпотетичних планів, обговорюваних з європейськими чиновниками.
