Днями парламент розглядатиме проєкт закону, покликаний детінізувати сільгоспвиробництво (№3131 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції"). Це один із низки законопроєктів, які допомагають великим агровиробникам "віджати" землю у власників паїв, або принаймні не дати їм можливості скористатися пільговим відкриттям земельного ринку і таки збільшити свої наділи та розширити бізнес.
Парламент укотре стає на бік орендарів сільгоспземель і великого бізнесу, а не власників паїв і дрібних фермерів.
Законопроєкт, доповнюючи Податковий кодекс України підпунктом 170.14.3, передбачає збільшення податку на землю для власників сільськогосподарської землі з 0,3 до 5% від нормативно-грошової оцінки землі (тобто більш як у 16 разів). Оці 5% законотворці назвали поставленим податковим зобов'язанням, яке власник землі має платити незалежно від будь-яких обставин.
Що цікаво і важливо, поставлене податкове зобов'язання не визначається для власників земельних ділянок, які передали свою землю в користування (оренду чи емфітевзис) на підставі зареєстрованих відповідно до законодавства договорів. Тобто ті власники, які віддадуть землю в оренду, не сплачуватимуть податку на землю особисто, за них це робитиме орендар. Але, що теж цікаво і важливо, за ставкою у п'ять разів меншою: орендарі, що є платниками єдиного податку 4-ї групи, максимально сплачують єдиний податок у розмірі не більш як 0,95% від нормативно-грошової оцінки землі, яку орендують.
Вимальовуються яскрава преференція для зростання прибутковості діяльності орендарів-латифундистів і спланований "податковий" примус власників земель не до самостійного обробітку паїв, а до їх здавання в оренду.
Законопроєкт містить у назві слово "детінізація", а отже, його метою мало би бути або зупинити тіньову економічні діяльність, або стимулювати її легалізацію. Та з тексту проєкту не зрозуміло, що ж насправді він "детінізує".
Утім, справжніх цілей законопроєкту законотворці не приховують. Цілями і завданнями в пояснювальній записці до проєкту визначено:встановити механізм оподаткування власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який передбачає встановлення мінімального розрахункового податку (поставлене податкове зобов'язання в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки), що "…стимулюватиме їх (власників землі. — Р.Г.) до офіційного оформлення відносин оренди та праці, унеможливить приховування доходів від оренди та реалізації сільгосппродукції та ухилення їх від оподаткування, а також утворить рівні умови ведення бізнесу для всіх сільгосптоваровиробників".
Ми бачимо неприхований лобізм депутатів в інтересах орендарів, — законом хочуть загнати вільних власників землі в оренду, а у тих, хто вже віддав землі в оренду, відбити бажання звільнитися від орендної кабали та повною мірою скористатися відкриттям земельного ринку. Цим орендарі, переважно середні та великі аграрні компанії, хочуть убити одразу двох зайців: наростити земельний банк і, на відміну від одноосібних виробників (власників землі, які не уклали ні з ким договору оренди), отримати податкові пільги.
Але чому б не вбити і третього зайця, тим більше що він сам біжить у пащу орендарів: у власників землі при такому законі вимушено зростатиме бажання продавати землю, — вона для них стане невигідною. Тим паче що законопроєкт, який забороняє власникам паїв продавати свою землю без згоди нинішніх орендарів, уже прийнято у першому читанні.
Тож бачимо, що проєкт закону №3131 насправді не про детінізацію, а поставлене податкове зобов'язання — це лише механізм впливу на власників паїв, аби не дати їм ані самостійно обробляти свої землі, ані продати їх на вигідних умовах.
У процесі розробки проєкту взагалі упущено важливий момент, насправді діяльність орендарів не оподатковується взагалі. У відповідь на скарги орендарів щодо величезних сум сплачених податків з одного гектара орендованої землі дозволю собі розкрити читачам один аграрний секрет Полішинеля. Орендар є звичайнісіньким посередником (податковим агентом) зі сплати податків між державою і власником землі та працівниками.
Держава зобов'язала орендаря перераховувати податки за громадян, тобто за нас із вами: громадян — власників землі (податок на землю і єдиний податок для 4-ї групи платників); громадян-працівників (ПДФО, ЄСВ, військовий збір); громадян — покупців у магазинах як кінцевих споживачів (ПДВ).
Єдиним податком, що його мав би з власних коштів платити орендар, — це податок на прибуток, базою оподаткування якого є сформований прибуток на підприємстві. Але орендарі є "спрощенцями", платниками єдиного податку (4-та група) зі ставкою єдиного податку максимум 0,95% від нормативно-грошової оцінки землі. Але ж земля то чия? Громадянина-власника землі, і платить орендар за власника землі, знову ж таки, як податковий агент, а не як об'єкт оподаткування, — він просто "обчислювач і перераховувач" податків власників землі.
То, може, варто почати детінізацію сільгоспвиробництва з орендарів?
Звісно, податки платити потрібно всім, і будь-яке виробництво має бути легальним, але треба створити умови для легального виробництва. І ці умови зовсім не полягають в тому, щоб власників землі обкласти обов'язковим податковим зобов'язанням, аби потім спростити продаж їхньої землі у потрібні руки.
Будь-яке податкове зобов'язання для дрібних власників і виробників може запроваджуватися лише після того, як створено умови для прибуткового самостійного господарювання.
Влада налаштована прийняти законопроєкт №3131 і не приховує справжньої мети.Але за цим законом детінізація не відбудеться. Ті, хто самостійно обробляв землю, будуть і надалі намагатися обробляти її одноосібно. Просто платитимуть більше податку зі свого гектара й отримуватимуть менше прибутку від землі, але залишатимуться вільними.
Одноосібники або взагалі не платять ніякого податку при отриманні доходу у вигляді зібраного врожаю чи при його продажу, або не є платниками податку на додану вартість. Це є причиною того, що врожай у одноосібників купують за ціною на 25–30% нижчою, ніж у орендарів, і це суттєва втрата для одноосібників.
Одноосібнику економічно не вигідно переходити на загальну систему оподаткування. Причина проста — ведення бухгалтерського обліку на 2–5 гектарах не тільки з'їсть прибутки, а й зажене у збитки.
Зростання податку на землю до 1500–1900 грн за гектар створить певні ризики і складнощі для власників землі — одноосібників і впливатиме на їх рішення відносно подальшої долі їхньої землі.
Можна відверто говорити, що цей проєкт — проти власників землі, але вихід є.
Вислизнути з удушаючих обіймів оренди, а головне, отримувати більший прибуток, ніж в орендних відносинах чи при одноосібному господарюванні, будучи добросовісним платником податків, можна через об'єднання власників землі в товариства власників землі.
Товариство власників землі може бути платником єдиного податку 4-ї групи, що зумовить зникнення податкових переваг у орендарів. Єдиним шляхом для одноосібників є об'єднання, спільна бухгалтерія і, як наслідок, зменшення витрат на облік та інших матеріальних і організаційних витрат. Це дасть змогу збільшити прибутки від землі.
Проєкт закону "Про прогресивні земельні відносини" вже зареєстровано в парламенті (№3208 від 12 березня 2020 року). Він пропонує таке:
— надає права і можливості власникам землі самостійно господарювати через участь у товариствах власників землі;
— надає право розривати договори оренди для переходу до самостійного господарювання;
— надає право товариствам власників землі отримувати державну підтримку, в тому числі дешеві кредити за рахунок прямого державного кредитування;
— надає можливість отримувати дешеве споживче кредитування;
— визначає ціну землі у разі її продажу громаді чи державі.
За умови його прийняття власники паїв мали б змогу підготуватися і до вищезгаданої детінізації, і до інших сюрпризів від аграрного лобі. Але пріоритети наших парламентаріїв при розгляді "земельних" законопроєктів, на жаль, усім уже зрозумілі.
