Прийшов час сказати деякі речі відкритим текстом: "чесний" Зеленський "чистими руками" відібрав у пенсіонерів то, що їм "брудними" руками дав "корупціонер" Порошенко. Кожен пенсіонер України з 1 березня включно недоотримає щомісяця приблизно 10 відсотків пенсії, призначеної йому за законом.
Відкинувши убік за непотрібністю пенсійні напрацювання попередньої влади, нова, молода, прогресивна команда запропонувала свої: проіндексуємо пенсії у вересні і... виключно тим, кому вже виповнилося 80 років, таким собі чином - ощасливимо 100 тисяч пенсіонерів. Решта - приблизно 12 мільйонів - почекають.
Зеленський забув зняти про ці нововведення черговий бравурний ролик і чесно, по-доброму, оптимістично запевнити людей похилого віку, що грошей більше немає! Додати "але ви тримайтеся" він навряд чи зможе, тому що триматися нема за що: зламали майже всі "іграшки", які дали йому добрі 73 відсотки виборців України, що прийшли на вибори! Ну, або - доламали то, що ще так-сяк працювало: правоохоронні органи, фіскальну систему, медицину, освіту, реформу децентралізацію, ФОПи, співпрацю з МВФ, ну, і ось добралися до пенсійного фонду...
Зеленський не вийшов до народу, не сказав, що в країні назріває внутрішній дефолт, що сформований особисто їм уряд виявився повністю недієздатним, що промисловість за час його каденції суттєво впала і продовжує падати (підсумки і підрахунки, незважаючи на розгін - від 5 до 1,9% - показують неухильний рух вниз), що війну він не зупинив - за час його "мирного" президентства загинуло і поранено значно більше українських воїнів, ніж за аналогічний "кривавий" порошенківський період.
Зеленський не буде промовляти до народу, що він зруйнував практично всесвітню коаліцію на підтримку України у війні з Росією. Що подивитися в очі Путіну і сказати йому "давай дружити, га?" виявилося просто смішниою і навіть дурною дією. І ще: він таки не розповів, що робив в Омані!
І Порошенка він посадити не зміг: навіть "свій" генеральний прокурор детально пояснив йому, що доказів провини папередніка для суду - немає! І що ганьбитися на весь світ його арештом в таких умовах - це просто нереально. Він не може розповісти своїм виборцям, які все ще сподіваються і все ще рвуть за нього глотки в соцмережах, що все дуже, дуже погано, і він просто не знає, як вибиратися з цієї трясовини проблем...
Він не може відкрито сказати своїм виборцям, що сам винен у падінні свого рейтингу, і що рейтинг Порошенка і його партії, на хамській критиці яких Зеленський отримав карт-бланш, повільно, але неухильно зростає.
Він кидається в пошуках рішень і тих фахівців, які врятують його самого і його команду. Олігархи країни не поспішають підставляти йому свої плечі, а Коломойський вимагає свого. "Голос" ваги не має. Тимошенко він панічно боїться. А до Порошенка, ясна річ, звернутися ніяк не може.
І тут на сцені з'являються "колишні" - екс-регіонали, ті, які, маніакально прагнучи до влади, готові повертатися, відновлюватися, співпрацювати, мстити... До влади приходять ті, хто в 2014 зрадив інтереси України в Донбасі і Криму. Вони налаштовані знову "зближувати Україну з Росією", нехай навіть шляхом здачі національних інтересів. Ось звідси і розмови про скасування Закону про люстрацію і Закону про державну мову, а також вимога виступати в Раді російською...
А тим часом...
Сурков стверджує, що Україна не має.
Лавров сказав, що їм не потрібні порожні саміти, під час яких Україна нічого не може запропонувати (в сенсі такого, що б підійшло Росії, звичайно).
Меркель вже не знає, що запропонувати самовпевненому неофітові, який навіть всі її зусилля по врегулюванню проблем примудрився зламати і викинути на смітник...
І якщо від України ще не відвернулися США, то це зовсім не з поваги до провідного актора "95-го кварталу". У США є в Україні свої резони. І дуже сумнівно, що ці резони допоможуть нам з рішенням наших болячок.
Сьогодні робиться гарячкова спроба щось замінити в іграшковому уряді - в поспіху, сумбурі і розгубленості "перезавантажений" Кабмін. Спроба "своєю компанією" покерувати країною провалилася з тріском. І вже немає й мови про "соціальний ліфт" - багато людей в Кабмін прийшли явно не з вулиці, а за рекомендаціями не кого-небудь, а олігархів. При цьому один за одним міністри відмовляються приймати призначення, розуміючи, що перетворюються в пішаки, які приберуть з поля в будь-який потрібний момент. І чим відзначиться другий уряд Зеленського? Захмарними преміями і відставкою, що послідувала через півтора місяці після її отримання? Тим часом, непогано б почути підсумки роботи і самого Зеленського - в чому його досягнення, і чи виконані хоч якісь обіцянки - хоча б за його версією.
Ірина Шевченко, Ізюм
