Біологічні рукотворні помилки під час редагування геному - вважають вчені - не так легко виправити, як рядки програм, написані машинними мовами. А ще - редагувати ДНК як комп'ютерний код дуже небезпечно.
На вулиці Беніт-Стріт у центрі Кембриджу розташований паб «Орел». Саме сюди 28 лютого 1953 року з Cavendish Lab неподалік прибіг Френсіс Крік, шокувавши відвідувачів заявою, що він і Джеймс Вотсон відкрили найважливішу таємницю життя. В той день вони представили колегам по лабораторії свою подвійну спіральну модель ДНК. Зараз про це нагадує блакитна табличка на стіні пабу.
«Будучи студентом-випускником в кінці 1960-х років, я знав про цей паб, тому що саме тут збиралися деякі мої друзі-заучки з Computer Lab, яка на той час теж працювала в центрі міста. Ми говорили про багато речей в ті часи. Але одна річ ніколи нам не спадала на думку: що можливо існує певний зв’язок між тим, що Крік і Вотсон зробили в 1953 році, і програмним забезпеченням, яке багато з нас намагалися написати для своїх експериментів чи дисертацій», - пише на сторінках The Guardian професор громадського розуміння технологій в Open University Джон Ногтон, додаючи, що цей зв’язок був очевидним.
Висновком відкриття Кріка і Вотсона було те, що гени й геном, які лежать в основі органічного життя, опираються на код, записаний чотирма літерами: С (для позначення цитозину), G (гуанін), А (аденін) і Т (тимін). Загалом, організми — це біологічні машини, збудовані завдяки виконанню програм, написаних цими літерами. Аналогічним чином комп’ютери – це лише машини, які виконують програми, записані за допомогою нулів та одиниць.
Висновки, які можна зробити після проведення таких паралелей, вражають. Якщо зрозуміти закономірності, які програмують організм, тоді, теоретично кажучи, можна скопіювати їх. А якщо навчитися писати біологічний код, тоді можна редагувати його, щоб змінити організм чи навіть створити абсолютно новий.
«Іншими словами, можна стати біологічним програмістом і гратися в Бога», - пояснює автор.
У 2010 році команда Крейга Вентера написала геном бактерії з нуля й вбудувала його в клітину для створення того, що вчені назвали першою у світі синтетичною формою життя.
У 2012 році дослідники створили Crispr-Cas9 – інструмент, який дозволяє вирізати й вставляти елементи для точного генетичного редагування. А на початку цього року вчені з Лабораторії молекулярної біології Ради медичних досліджень у Кембриджі переписали ДНК кишкової палички, а потім створили клітини із синтетичною версією зміненого геному.
Тому все вказує на те, що людство на шляху до вибуху біоінженерії, тобто біологічного еквівалента того, що зараз прийнято називати програмною розробкою. Так звані «візіонери» (тобто фантазери-мільярдери) з Кремнієвої долини прикипіли до цього задуму. Вірогідно, вони думають, що це дозволить зробити смерть необов’язковою (для них).
Зрештою, якщо саме життя – це просто код, тоді це саме те, що всі у долині якраз і пишуть. Але, перш ніж на всіх парах вирушити в цьому напрямку, варто трохи більше розібратися в аналогії між комп’ютерним і генетичним кодами.
Це дуже добре зробили гуру у сфері комп’ютерної безпеки Брюс Шнайдер і експерт біотехнологій Лариса Руденко. Вони стверджують, що, якщо програмувати гени можна так само, як і комп’ютери, тоді всі сигнали про тривогу повинні спрацювати негайно.
«Програмісти пишуть програмне забезпечення за допомогою методу спроб і помилок. Комп’ютерні системи надто складні, а єдиної теорії програмного забезпечення не існує. Тому програмісти постійно випробовують написаний ними код, аж поки він не почне правильно працювати. В цьому є сенс, тому що вартість помилки й нової спроби надзвичайно низька», - зауважують експерти.
Але кожна завершена програма все одно містить помилки. Тому доводиться постійно випускати оновлення й виправлення. Проблема в тому, що така стандартна практика розробки програм не підходить для біоінженерії. Біологічний код, як і комп’ютерний, неминуче буде мати програмні помилки через просту причину: рецепту написати безпомилковий код будь-якої складності не існує.
«На відміну від програмного забезпечення, не можливо написати «патч» для біологічних систем після їх випуску. Хоча дослідники й намагаються розробити його. Також не існує способу «пропатчити» людей (а також тварини й рослини), щоб зробити їх сприйнятливими до таких агентів. Строге біологічне стримування корисне, але жодна така система не зводить ризики до нуля», - застерігають Шнайдер і Руденко.
Тобто, яка б не була досконала програма для редагування геному - вона обов'язково дасть збій, виправити його у живому організмі буде неможливо, а наслідки такого збою будуть абсолютно непередбачувані.
Іншими словами, «ігри в Бога» - це поки що не зовсім гарний кар’єрний крок для простих людей, вважають вчені.
Джерело: УНИАН
