Зеленський віддав Цемаха за Сенцова і моряків. Але Цемах - не головне, що отримав Путін в результаті обміну. Що ж ще стало для нього настільки привабливим, що процес обміну був розблокований?
В результаті цього обміну обидві сторони отримали можливість на ньому піаритися.
Зеленський представляє обмін як безперечну перемогу і заявляє, що це тільки початок мирного врегулювання, яке, як він мріє, буде швидким і навіть - стрімким.
Путін - отримав можливість виконати рішення Гаазького трибуналу, не втрачаючи обличчя. Він отримав радість в російських соцмережах за те, що "зробив Зеленського".
Однак, куди важливіше те, що "віддавши" полонених, Путін отримав вагомі політичні дивіденди перед зустріччю в Нормандському форматі.
Він отримав можливість тиснути на Україну за умовами Мінських угод в рамках Нормандського формату і плану Штайнмайера: вибори на Донбасі без участі України під егідою ООН і закріплення особливого статусу Донбасу в Конституції. А це - легалізація терористів, право вето для Донбасу і переведення Росії в статус миротворця.
Загалом, війна буде закінчена за рахунок України.
Донбас повернуть нам, щоб його ми і відновлювали. Перша ластівка - обіцянка Зеленського платити пенсії пенсіонерам ОРДЛО, не збираючи ніяких податків з тієї території, а це - додаткове навантаження на бюджет країни.
Путін нічого не хоче (і не буде) платити за завдані Україні збитки. Можливо, дасть знижку на газ. Нормандська четвірка дасть на "відновлення" смішну суму. І дасть - на умовах, що ми будемо старанно виконувати Мінські угоди. А по Криму взагалі - зажадають води і відновлення залізничного сполучення. Все це вже давно і відкрито розписано в російських ЗМІ. План - в дії. І Зеленський - в курсі. І, схоже, в справі по просуванню цього плану.
От саме тут і постає питання: де тут інтереси України?
Відповіді немає...
І реальної опозиції загрозливим планам Зеленського на даний момент - теж немає.
Противники команди Зе нечисленні і деморалізовані. Їх добивають поодинці. Їх реально можуть посадити. У них немає реальної підтримки. Депутати "Голосу" і "Батьківщини" не голосують, але - мовчать. Навіть ЄС не дуже-то заступається за свого лідера. "Опозиціонери" захищають виключно свої інтереси, але "слуги" агресивно наїжджають на "НьюзВан" і на "112": Медведчука заганяють в кут. Тобто - все, хто міг би протестувати, - розрізнені і зім'яті. Всі розбіглися по своїх норах.
З'явилася нова риторика. "Так, процедура порушена, але так хоче народ".
"Так не можна, але, якщо народ хоче, значить, можна".
"Ви висловилися - ми голосуємо".
Свої терміни плодить Тарас Березовець.
"Додаткова глядацька вартість" ( "ми зробили всіх і в ютюбі").
"Скажений принтер" ( "обговорюйте в комітетах, в залі - швидко голосуємо").
"Більшовики" ( "так хоче народ").
"Тактика дрібних порізів" ( "трохи поправимо тут, трохи там - нічого страшного") та інші.
Але ж відомо: після безлічі дрібних порізів тіло неминуче перетворюється в труп.
Костянтин Кузьменко, Київ
В результаті цього обміну обидві сторони отримали можливість на ньому піаритися.
Зеленський представляє обмін як безперечну перемогу і заявляє, що це тільки початок мирного врегулювання, яке, як він мріє, буде швидким і навіть - стрімким.
Путін - отримав можливість виконати рішення Гаазького трибуналу, не втрачаючи обличчя. Він отримав радість в російських соцмережах за те, що "зробив Зеленського".
Однак, куди важливіше те, що "віддавши" полонених, Путін отримав вагомі політичні дивіденди перед зустріччю в Нормандському форматі.
Він отримав можливість тиснути на Україну за умовами Мінських угод в рамках Нормандського формату і плану Штайнмайера: вибори на Донбасі без участі України під егідою ООН і закріплення особливого статусу Донбасу в Конституції. А це - легалізація терористів, право вето для Донбасу і переведення Росії в статус миротворця.
Загалом, війна буде закінчена за рахунок України.
Донбас повернуть нам, щоб його ми і відновлювали. Перша ластівка - обіцянка Зеленського платити пенсії пенсіонерам ОРДЛО, не збираючи ніяких податків з тієї території, а це - додаткове навантаження на бюджет країни.
Путін нічого не хоче (і не буде) платити за завдані Україні збитки. Можливо, дасть знижку на газ. Нормандська четвірка дасть на "відновлення" смішну суму. І дасть - на умовах, що ми будемо старанно виконувати Мінські угоди. А по Криму взагалі - зажадають води і відновлення залізничного сполучення. Все це вже давно і відкрито розписано в російських ЗМІ. План - в дії. І Зеленський - в курсі. І, схоже, в справі по просуванню цього плану.
От саме тут і постає питання: де тут інтереси України?
Відповіді немає...
І реальної опозиції загрозливим планам Зеленського на даний момент - теж немає.
Противники команди Зе нечисленні і деморалізовані. Їх добивають поодинці. Їх реально можуть посадити. У них немає реальної підтримки. Депутати "Голосу" і "Батьківщини" не голосують, але - мовчать. Навіть ЄС не дуже-то заступається за свого лідера. "Опозиціонери" захищають виключно свої інтереси, але "слуги" агресивно наїжджають на "НьюзВан" і на "112": Медведчука заганяють в кут. Тобто - все, хто міг би протестувати, - розрізнені і зім'яті. Всі розбіглися по своїх норах.
З'явилася нова риторика. "Так, процедура порушена, але так хоче народ".
"Так не можна, але, якщо народ хоче, значить, можна".
"Ви висловилися - ми голосуємо".
Свої терміни плодить Тарас Березовець.
"Додаткова глядацька вартість" ( "ми зробили всіх і в ютюбі").
"Скажений принтер" ( "обговорюйте в комітетах, в залі - швидко голосуємо").
"Більшовики" ( "так хоче народ").
"Тактика дрібних порізів" ( "трохи поправимо тут, трохи там - нічого страшного") та інші.
Але ж відомо: після безлічі дрібних порізів тіло неминуче перетворюється в труп.
Костянтин Кузьменко, Київ
