Новий ролик від Зеленського відкрив таємниці політичного закулісся: ще не вступивши на посаду, президент поскаржився на те, що ВР затягує процес визначення дати його інавгурації, тому що не хоче, щоб парламент країни був розпущений першим же його указом, і почалася б позачергова парламентська епопея.
Зеленський вважає, що саме з цією метою ЦВК навмисне затягує і офіційне визнання результатів виборів.
Щоб у нового президента не залишилося шансу розпустити Раду, офіційне оголошення результатів виборів дійсно має бути якомога пізніше з тим, щоб його інавгурація відбулася після 27 травня. І весь цей час і нинішній склад Верховної Ради, і нині діючий президент цілком дієздатні і можуть виконувати свої обов'язки в повному обсязі. Схоже, саме це і лякає нову команду. Тому що за цей місяць можуть бути прийняті будь-які закони, зроблені будь-які кадрові перестановки, навіть можна оголосити надзвичайний стан, і тоді взагалі всі їх досягнення на виборах будуть втрачені.
Зеленський в розгубленості:
"Перемога є, а повноважень - немає. Хтось від мене булаву ховає. Що відбувається, я пояснюю: ЦВК затягує офіційне оголошення результатів, щоб Верховна Рада могла затягувати дату призначення дня інавгурації. Щоб інавгурація була після 27 травня. Чому? Щоб у президента Зеленського не було навіть можливості думати про розпуск Верховної Ради. Мені здається, що це несправедливо".
Може - і навмисне. Може - і несправедливо. Але це затягування - відповідає нормам закону і передбачено спеціально як страховка на всякий непередбачуваний випадок: щоб все відбувалося не у метушні не в ейфорії від перемоги, щоб у всіх був час подумати. Щоб у старої команди дійсно був час щось закріпити, щось поправити, щось змінити. Щоб нова команда, особливо така недосвідчена, зібралася б з думками і усвідомила ступінь відповідальності. Щоб, отримавши, нарешті, булаву, нею не розмахували б в екстазі, не рубали б з плеча, тому що можна і зруйнувати щось важливе ненавмисне, і дров наламати.
Нова команда настільки відверто розсипала навколо себе загрози, настільки цинічно потішалася над програючими "попередниками", використовувала таку не гумористичну зовсім, а злобно-саркастичну риторіку, що не дивно: їх хвацьку нахрапистість хочеться трохи притримати.
Але це не все і навіть не найголовніше.
Є сенс привести тут слова, які сказав з трибуни ВР народний депутат Максим Бурбак:
"Ми щодня тут боремося за українську мову, за українську ідентичніть, за право бути вільними українцями в демократичній Україні. Ми дали старт небувалим досі реформам в країні. Але наші вороги увесь цей час марять реваншем... Соратник Медведчука Портнов роздає з Відня вказівки дестабілізувати Верховну Раду, щоб зіштовхнути Україну у прірву колапсу... Жалюгідні втікачі і зрадники разом з Януковичем з якогось дива вирішили, що результати президентських виборів це їх перемога... Реваншу не буде. Верховна Рада піде на строкові вибори у жовтні, як це передбачено Конституцією", - сказав він.
У даній ситуації, коли кіт ще не виповз з свого мішка і продовжує розмовляти з країною в ролі Голобородька - з екрану, в гримі, за вивченим текстом, невідомо ким написаним, - не дивно, що його побоюються і присутне прагнення мінімізувати його бажання негайно взяти в руки булаву...
Думаю, було б правильно, якби новообраний президент відкрито виступив би перед пресою і розвіяв би страхи і підозри: сказав би, що не збирається підігравати медведчукам і портновим в бажанні дестабілізувати країну, розпускати Верховну Раду і оголошувати дострокові вибори. Сказав би, що його екстремізм був просто передвиборною методикою, але насправді він не збирається бездумно рубати голови і руки. Було б краще, якщо б він не загрожував би переглянути всі прийняті цим скликанням парламенту закони в Конституційному суді, тому що вони йому не подобаються. Якщо б не нагнітав би істерію з обіцянкою референдумів з тих питань, які вже закріплені в Конституції. І, коментуючи останній з вистражданих парламентом законів - Закон про державну мову, - не розповідав би, що він прийнятий в поспішності і гідний тільки того, щоб відправити його в кошик для сміття...
У своєму ролику наш новий керманич не жалкує про те, що країна завмерла - хто в передчутті страт, а хто в тривожному очікуванні цих страт; що громадяни роз'єднані, не дивлячись на його "приголомшливі" 75 відсотків, що люди сваряться і ображають один одного не тільки в соцмережах, а й за обіднім столом. Він шкодує тільки про те, що від нього ховають заповітну шипасту іграшку, якою можна настукати кому-небудь по... да по чім завгодно настукати можна, злегка очманівши від вседозволеності...
* * *
Може, він не знає, як себе почувають в ситуації, що склалася, мешканці країни - і його прихильники, і його противники, і які не хотіли ні його, ні Порошенка? Може, він не розуміє, чим загрожують такі настрої і бажання тих, хто хоче повернути недобрі "старі часи"? Може, такі поради дає йому його дивна команда, а він не може відрізнити корисне від шкідливого?
Ми цього не знаємо.
А тим часом на фронті знову втрати. Під час обстрілу поранена дитина. У одного з поранених заарештованих моряків не працюють чотири пальці. У Криму знову заарештовано активіста... Може, треба було замість туги за булавою висловити співчуття і сказати, що ці люди не самі, що з ними країна і новий її глава?
А булава... Куди вона подінеться! Потрібно тільки трохи терпіння і витримки.
Ірина Шевченко, Харків
P.S.
Заступник голови Центральної виборчої комісії Євген Радченко Зеленському на його нетерпіння відповів "по-дорослому" - спокійно і зважено: "Є вимоги закону, і ми йдемо навіть з незначним випередженням терміну, який закон нам вказує", - заявив він в ефірі телеканалу "Прямий" ввечері в четвер, 25 квітня.
Ось же ж як ніяково. Ні, не новій команді, звичайно. Ніяково людям, які до держави та її інститутів відносяться всерйоз, а не як до розваги...
