Останній тиждень перед шкільними канікулами. Учні точно відпочинуть, а ось вчителі - навряд чи. Але ніхто не заважає згадувати, як колись, у відпустці, довелося побувати у європейській країні. І, звичайно ж, зайти... у школу! Ну який вчитель пропустить таку нагоду?
Не пропустила і наш автор, заслужений учитель України Олеся Калинич із Закарпаття, з Хустської гімназії. Вона обов`язково розповість про свої враження, але сьогодні мова - про Китай. Яка школа у країні з населенням півтора мільярди? Чи переповнені там класи? Як навчають дітей? Олеся Калинич має дуже багато друзів-вчителів у різних куточках світу, і вони їй надсилають свої розповіді. А вона їх упорядковує і переповідає нам з вами.
Ось сьогодні, наприклад, розповідає вчителька Оксана Сочка - випускниця Хустської гімназії-інтернату і учениця самої Олесі Калинич. Доля закинула дівчину до країни п'яти часових поясів - до Китаю. Талановита, щира й натхненна, залюблена у свою роботу, учителька Оксана ділиться враженнями про китайську систему освіти, - каже тепер вже її старша колега. Тож, розповідь Оксани.
Структура. Діти навчаються в школі протягом 12 років. Початкова освіта триває 5 років(з 6 до 11 років), неповна середня - з 12 до 14; повна середня - з 15 до 18 (вона не є обов’язковою,батьки вирішують, чи варто дитині навчатися ще 3 роки). Це три різні навчальні заклади. Після закінчення кожного з них учні складають екзамени і за їх результатами переходять до наступної школи (кращих учнів зараховують до більш престижних закладів).
Система оцінювання. Щоденників в учнів немає, оцінки виставляють у журнали, а з результатами тестових чи контрольних робіт батьки можуть ознайомитися особисто (практикують створення груп класу в популярній соцмережі Wechat, де є зареєстрованими ще й бабусі з дідусями. Тут повідомлять про останні новини, потреби чи розміщують оголошення).
Тривалість уроків та перерв. Уроки тривають 45 хвилин, а найдовша перерва - 15 хв.
Кількість дітей у класі. За партами учні сидять поодинці, а в одному класі може навчатися до 60 дітей (в більшості класів 35-45).
Шкільна форма. Обов’язковою є шкільна форма - це спортивний костюм з назвою школи та червоний галстук.
Предмети. Основними предметами є математика та китайська мова. До обіду проводяться уроки з основних дисциплін (математика, історія, мови), після - з другорядних (хореографія, фізкультура, бойові мистецтва, каліграфія).
Робочі дні. Як і в Україні, китайські учні мають п'ятиденний робочий тиждень, але, на відміну від нас, відпочинку на вихідних чекати не варто. Більшість дітей уже з 3 років відвідує різні заняття: уроки англійської, малювання, танці, каліграфії чи бойових мистецтв. Конкуренція в країні з такою чисельністю населення є величезною, і, звичайно ж, кожен хоче здобути хорошу освіту, щоб потім знайти високооплачувану роботу. Школярі настільки завантажені, що навіть у вихідні продовжують учитися: відвідують додаткові заняття, готують домашні завдання, дуже рідко сплять і релаксують.
Патріотичне виховання. Велика увага приділяється ідейному та моральному вихованню учнів. Щопонеділка обов’язковою є церемонія підняття державного прапора, де учні та всі присутні співають гімн та дають обіцянку вірності батьківщині.
Особливості професії вчителя. Що ж стосується вчителів,то Китай теж дещо відрізняється від України: щороку вчителі складають тести на визначення рівня кваліфікації, за результатами яких ті, хто не бажає чи не може вдосконалюватися, втрачають роботу. Через кожні три роки проводиться переатестація, після якої вчителів часто переводять до слабших чи сильніших шкіл. Заробітна плата починається з 400$ і варіюється в залежності від розташування (провінція чи велике місто) та рівня навчального закладу .
Важливим є "моральне обличчя" вчителя, тому все, що можуть побачити інші, має бути максимально стриманим (це стосується одягу, висловлювань, оточення та навіть активності в соцмережах).
Робочий час ділиться на робочі та офісні години , а його облік проводиться за відбитками пальців. Приходиш на роботу - відмічаєшся, відпрацював - знову до апарата. Знайомства та хитрощі тут не допоможуть. Не відмітився -не отримав грошей, пішов швидше - отримав менше (але за затримки на роботі не доплачують).
Професія вчителя є дуже шанованою в Китаї. Приваблює вона ще й довгими канікулами та вихідними під час державних свят, адже для більшості китайців вільними від роботи є лише 2 тижні новорічних канікул).
Виховання в сім`ї теж є дещо дивним для нас. Дітей вчать любити себе і робити все, щоб показати свою перевагу над іншими. Діти чи дорослі, які ніби дружать, із легкістю забувають про дружбу, коли йдеться про власну вигоду. Основне правило - на роботі друзів нема, дружити ми будемо після роботи, а тепер кожен дбає про себе. Шалена конкуренція диктує свої правила.
Булінг. Питання булінгу розкрити не дуже легко, про мінуси, недопрацювання чи погані сторони чогось, що стосується країни, воліють не говорити.
У деяких школах хлопцям і дівчатам заборонено сидіти за одним столом у їдальні, а про шкільну любов не може бути й мови. Закоханим світить догана від адміністрації і чималий прочухан від батьків. Дружба чи захоплення кимось обов`язково призведе до зниження успішності - так вважають батьки й учителі. Величезне академічне навантаження дещо гальмує емоційний розвиток дітей, а декого провокує на жорстокі вчинки щодо однолітків чи молодших. Булінг у китайських школах є досить поширеним явищем. У коридорах, класах, на подвір’ї та в їдальні ведеться відеонагляд, а дітей, які були помічені в сутичках, беруть під особливий контроль. Звичайно ж, за вчинки дітей несуть відповідальність батьки, тому в деяких випадках покаранням за неналежне виховання є штрафи та зауваження, а для дітей - виправні роботи.
Враження. Китай - країна неймовірних контрастів. Тут легко поєднують несумісне: суперрозвинені мегаполіси і примітивні маленькі міста, надсучасну техніку та прадавні знаряддя праці, школи та садочки, які викликають захоплення та дуже бідні й убого оснащені провінційні навчальні заклади. "Мала можливість особисто порівняти мегаполіс і маленьке місто, відкрила для себе зовсім інший Китай - Китай, який шокує. Дивно, що в багатій державі існує така прірва. Більшість шкіл фінансуються з місцевих бюджетів та за кошти спонсорів, відповідно, в маленьких містах можливостей набагато менше. Хороша освіта є дорогою", - ділиться Оксана.
У деяких школах Китаю запустили систему розпізнавання обличчя. Система слідкує за відвідуванням занять і уважністю учнів, фіксує емоції та дає вчителю можливість оцінити свою роботу.
Головною особливістю китайців є те, що за жодних обставин ніхто й ніколи не скаже, що в чомусь винна держава. Вони закохані в свою країну, вони не допускають думки, що десь може бути краще, ніхто не дозволить ні собі, ні іншим негативно висловлюватися про все, що стосується країни, традицій і політики. На провокаційні запитання (наприклад, пов’язані з булінгом, поганими умовами тощо) у більшості випадків вам не дадуть відповіді або просто змінять тему. Усі щиро вірять у те, що все неодмінно покращиться, але для цього потрібно кожному ще більше працювати.
Олеся Калинич, Хуст, Закарпаття
