Наш давній автор, заслужений вчитель України, Олеся Калинич із Закарпаття, має зірке око, досить великий досвід і аналітичні здібності, що допомагає їй у складанні чудових спостережень. Ось одне з них - як завжди, трохи іронічне. Воно, в пршу чергу, адресоване колегам Олесі Калинич, але цікавим і корисним може видатися для всіх. Головне - щоб люди відділили гумор від серйозного.
Останні кілька років яскраво ознаменувалися освітніми змінами. Ми ще більше, ніж раніше, почали говорити про особистість учителя - творчого, активного, який прагне змін, займається самоосвітою... Для сучасного вчителя не повинна існувати перерва на літню відпустку, адже канікули - також час для особистісного зростання. З одного боку, це добре: постійно навчаючись, людина міцніє. Природно, коли такий учитель ділиться власними здобутками з іншими колегами. З іншого боку, можна говорити про формування новітнього стереотипу: хороший учитель - так звана біла ворона, яка активно відвідує тренінги, майстер-класи тощо, колекціонує дипломи й публікує звіти про це у Фейсбуці. Такий учитель мусить бути в центрі всіх подій. Паралельно існує армія обурених... Одним словом, нова дійсність народила нові (а чи такі вже й нові?) типи (чи стереотипи?) вчителів.
Як учитель упізнає, до якого типу належить? Дуже просто: абзац про свій тип йому видасться неправдоподібним або занадто гіперболізованим.
Учитель-колекціонер. Такого вчителя можна помітити на багатьох майстер-класах, тренінгах. Дуже часто реєструється на онлайн-курси заради важливої мети - отримати сертифікат. Його професійна лексика рясніє поняттями скрайбінг, леп-бук, сторітелінг, blended lerning, гейміфікація... Зазвичай учитель цього типу не використовує всі практики в роботі, адже його завдання - колекціонувати.
Учитель-фотограф. Добре, що сучасна дійсність винайшла Instagram. Адже зараз важливо не провести урок, а зробити про нього фотозвіт - так би мовити, довести, що урок був, що діти до школи прийшли, за партами (бажано якось їх гарно скласти) сиділи. Для фотографа важливе використання "спецефектів" у кадрі: побільше карток, побільше наліпок, побільше... та будь-чого, головне, побільше. Тоді кадр яскравіший. Чим більше фото, тим кращий учитель.
Учитель-блогер. Щойно пролунав дзвінок на перерву, а вчитель-блогер уже повідомив півсвіту, що сьогодні в нього було на уроці, що написали діти у творах і про що він думав протягом останньої години. Байдуже, що це не завжди цікаво іншим, адже колеги зазвичай роблять те саме, що й блогер, тільки не публікують. Підтримує тісні зв'язки з учителями всіх типів, бо вони - джерело його творчості.
Учитель-підприємець. Продати можна все - ось девіз учителя цього типу. А й справді, чого б не підзаробити на власному труді? У хід ідуть тести, таблиці, схеми, блокноти, щоденники. А що? Є попит - є пропозиція. Якщо вчитель-підприємець ще й дуже творчий, то він може продавати й роботи фотографа, і блогера, й інших підприємців.
Учитель-НУШ. Він попереду всіх змін. Концепцію НУШ іще тільки писали, а цей учитель уже поділив клас на 7 зон. Його зачаровують усі реформи і, як наслідок, не влаштувують написані кимось конспекти чи підручники. Він готовий створювати нові методики й навіть нові правила. Часто це нове - трохи "закручено-перекручене" старе. Потай від зайвого ока учитель-НУШ усе-таки полюбляє користуватися добре перевіреним "старим".
Учитель-ностальгія твердо переконаний: раніше все було не так. І діти були вихованіші, і вчителів шанували, і програма легша, і підручники зрозуміліші. Живе спогадами (на рівні зітхань) про минуле. Намагається минуле пристосувати до вимог 21 століття, але зазвичай йому це не вдається, що викликає ще більше суму, відчаю й безнадії.
Учитель-детектив. Завжди в пошуку - тільки не себе, а винних. Любить у невдачах когось звинувачувати. Не важливо, хто винен: родичі учня, підручники, програми чи МОН узагалі - головне, щоб можна когось критикувати. Часто страдниками стають "ностальгісти", які еволюціонували й вирішили не просто страждати, а озвучити наболіле. Прикметно, що "детективи" самі нічого не створюють, адже інакше їх теж можуть у чомусь звинуватити.
Учитель-прокурор. Його основне покликання - шукати недоліки в роботі інших, критикувати й засуджувати, виносити вироки. Зазвичай такий учитель діаметрально протилежний до вчителя-НУШ. "Прокурор" нічого власного не пише, бо поле його діяльності - критика вже створеного кимось. Типологічно "прокурор" близький до "детектива", але є головна відмінність: прокурор критикує, не вдаючись до пошуку причин явища.
Учитель-ксерокопія. Такий учитель не переймається творчістю. Та й для чого, якщо є вчитель-блогер, який описує весь процес навчання, учитель-НУШ, який і так усе зробив, та ще й учитель-підприємець, у якого можна багато чого купити?
Учитель-тінь. Він за всіма спостерігає. У соцмережах не коментує практично нічого, щоб не помилитися й не бути підданим критиці. Не можна сказати, що вчитель-тінь не творчий. Ні, часто навіть навпаки. Просто в нього принцип "Мовчання - золото". Зазвичай про "тінь" знають у вузьких колах і міні-групах, де йому фізично сховатися неможливо.
Просто вчитель. Він просто любить дітей і намагається бути чесними і з ними, і з собою. Він професійний. Його уроки цікаві. Часом просто вчитель поєднує ознаки кількох вище наведених типів, але сказати, який у ньому тип переважає точно, важко. Зараз, читаючи цей текст, просто вчитель посміхається, бо розуміє, як важливо в сучасному світі бути оригінальним, сучасним і водночас залишатися собою.
P.S.Дякую, якщо ви й посміхнулися, й усміхнулися (філологи знають, що різниця Є!). До речі, один із типів - автобіографічний. Трішки. Напевно...
Олеся Калинич, Хуст, Закарпаття.
