Тетяна Малахова - український поет, публіцист, сценарист має власну позицію щодо взаємин України і Росії. Багато років проживши в Росії, вона ще задовго до часів Майдану відчула бажання Росії придушити, знищити українську державність, нівелювати національну приналежність. Працюючи в сфері кіно і телебачення, Тетяна Малахова дуже ясно бачить, як безпринципні ЗМІ і потураючі антиукраїнській пропаганді "творчі люди" в повному розумінні слова зраджують свою країну, більш того - продають. За добробут та жирний шматок. Позиція Малахової - жорстка і безкомпромісна.
Нещодавно канал «Інтер» в черговий раз плюнув на українців і зробив кніксен у бік Москви.
«А што такова? У нас свобода слова!»
Я не знаю, як СБУ України відреагувала на антиукраїнську пропаганду «Інтера», але впевнена, що по той бік екрану «Інтеру» аплодувало чимало «ватоголових» глядачів.
Я зараз дуже засмучу патріотів України, але прихильників відверто промосковського каналу (та і самої Росїї) вистачає від окупованої Горлівки до Чопа. І не дивно – століттями царською Росією вбивалась мова і українська народність. Але то була відкрита ворожнеча, і наші предки чинили опір і не зломились. Інша справа - радянщина, коли почалось «витончене», «філігранне» вбивство України – штучний Голодомор, вбивство цвіту інтелігенції, ярлик на українську мові - «сільська», заселення українських територій маргіналами з російських клоповників і висмоктування творчої і наукової інтелігенції в Москву, щоб Росія збагачувалась розумом, а у українців зростало почуття меншовартості – «нічого свого немає»… Тому і жили вони в оточенні «підмосковних вечорів» і «блакитних вогників», які витісняли все українське.
На жаль, російська пропаганда з кожним днем нарощує свій потенціал і лізе з кожних шпарин. Робить все, щоб українці дивилися і слухали російське, щоб розмовляли російською, щоб батьки вимагали в школах навчання російською, щоб українські поступово ототожнювали себе з Росією і одного разу закричали: «Путин, введи войска».
«А шо такого? У нас же свобода слова!»
Звичайно, на це не можна закривати очі. І на мою думку, серед усього населення треба негайно проводити юридичний лікнеп, щоб люди усвідомили, що таке «права людини», «свобода слова» і «злочин». Тобто на пальцях пояснити, що антиукраїнська пропаганда і закликання до від’єднання окремих регіонів України, сприяння цьому відокремленню, а також перешкоджання силам армії втрутитись в це відокремлення і зупинити його, не свобода слова, а злочин , за який треба нести покарання. Причому усім - і дурним бабам, які «носили супчики бурятушкам на блокпосты», і тим, хто взяв в руки зброю і пішов до лав Мотороли… і тим, хто «стукав» на донецьких патріотів і патякав на Україну в соцмеражах.
Як би ці недалекі примітивні люди (а це так!) хоч трохи знали закони моралі, етики і кримінального кодексу, як би ці закони були в дії, ніякі б продажні політики не штовхнули б цих бовдурів на злочин пакетом гречки.
Якщо влада посадить сто-двісті зрадників у в’язницю і про злочин кожного розкажуть на телебаченні, то інші закриють свої пельки.
До речі, я б усіх карала однаково. Ще невідомо, хто вбив більше українців – алкаш у російському окопі або пришелепувата баба, яка «здавала» донецьких патріотів на підвал, де їх буквально розірвали на шматки.
Юридичний лікнеп я б започаткувала ще б в середніх класах, щоб діти змалечку усвідомлювали, що сепаратизм – це злочин. Я обома руками за «свободу слова» і «права людини», але давайте проведемо чітку межу між цими поняттями і злочином. А то ми найближчим часом так заграємось в толерантність і «свободу», що педофіли будуть уникати кари і волати про свої права на реалізацію своїх збочень. А сепаратисти - ті ж збоченці. Це вже суто психологічне питання, і тут не обійтися без дідуся Фрейда!
Справа в тому, що люди, які підтримують Путіна, Сталіна і сумують за совком, на підсвідомості – садомазохісти. Вони бажають плітки, принижень і суворого господаря. А СРСР їм все це давав! Задовольняв, так би мовити, на повну.
Уявіть, що завтра в Україні будуть безкоштовно роздавати квартири, хамон і сумки від Шанель. Зрадники першими все це візьмуть, але все одно будуть бажати Путіна і Росію, бо в них на генному рівні - тяга до самоприниження і рабства. І ця тяга до холопства вища за свободу і навіть за мінімальні матеріальні блага (побутові зручності, гідна зарплата, зайва пара взуття і усі зуби в роті)!
Як показало життя, холоп тягнеться не до кращого життя і волі, а до найзлішого господаря! Не до демократії, а до тоталітаризму! Тому не дивно, що росіяни заздрять мешканцям Північної Кореї!
Інколи здається, що слово «холоп» це не старовинна назва окремого прошарку населення, а сучасна національність. Холопам треба для щастя міцний кулак, який би постійно стовбичив у них перед пиками! І цим кулаком для наших сепаратів повинен стати закон, який має діяти!
На жаль, не можна вислати усіх сепарів в Росію або ув’язнити. Але якщо «найвидатніші» зрадники займуть свої місця у в’язницях згідно скоєним злочинам, решта зрадників замовкне про Путіна, бо побачить силу. Ні, вони не стануть патріотами і порядними людьми, але вони замовкнуть, бо будуть боятися , тобто повернуться до свого бажаного стану душі - є сила, є кулак, є загроза бути ув’язненим, покараним тощо. Є страх, такий бажаний і омріяний! Ніякі виховальні бесіди не вплинуть на зрадників так, як закон, страх і покарання!
Боже збав, я не закликаю до репресій інакомислячих. Я закликаю покарати тільки злочинців. На руках наших зрадників (і бойовиків, і «солдатів соцмереж») кров наших захисників… Зрада – це не диспут на тему «о смаках сперечаються», це страшний злочин, і у всіх країнах він карається по закону!
Я вважаю віру в хорошого Сталіна і в хорошого Путіна не тільки злочином, а і хворобою! Уявіть, якби літня товста тітка встала на березі моря і чекала Артура Грея… або лисий дід ходив містом з кришталевим черевичком і шукав Попелюшку… їх би одразу відіслали в божевільню! А вірити в повернення СРСР і ходити з портретами катів і червоними прапорами можна! Голосувати на виборах таким людям можна!
Чому мене так турбує це питання? Скоро мій онук іде в школу. Я не хочу, щоб йому попалась вчителька «какаяразницанакакомязыке»… Я не хочу, щоб поруч з ним сиділи діти ополченців і розповідали, «как папа мочил укропов»… Я хочу, щоб він жив в Україні без російського присмаку, в країні, де «свобода слова» і «злочин» мають чітку межу.
Тетяна Малахова, InfoKava
