У ЗМІ з'явилися матеріали про те, що незабаром на окупованій частині Донбасу почнеться затоплення шахти «Юнком» - тієї самої, на якій в 1979 році був проведений так званий «атомний мирний вибух», який, на думку вчених, що його запропонували, повинен був допомогти справлятися з викидами метану в шахтах Донбасу.
Шахта «Юнком», яка була повністю закрита в 2002 році, розташована в декількох кілометрах від Єнакієвого і зовсім поруч із селищем Ольховатка. Це передмістя. Єнакієвські шахти, включаючи «Юнком» і всі шахти Центрального району Донбасу (Торецьк, Горлівка, Єнакієве) - це круте падіння. Жителі Донбасу розуміють, що це таке: це означає, що вугільний пласт пролягає не горизонтально або під невеликим кутом до поверхні, а йде практично вертикально. Це, мабуть, найскладніші в експлуатації шахти регіону: вони глибокі і надзвичайно метанонебезпечні. Наприклад, за 20 років на «Юнкомі» в роки, що передували ядерному експерименту, відбулося близько 250 викидів метану, і майже в 30 випадках викиди спричинили смерть шахтарів.
Ось це-то і мали намір вирішити «мирним вибухом» вчені з Московського гірничого інституту ім. Скочинського (Люберці). Але навіть тоді були люди, які були просто в жаху: здійснювати ядерний вибух в густонаселеному районі Донбасу, де міста впритул підходять один до одного, де безліч небезпечних підприємств, - було ризикованим експериментом. Їх ніхто не послухав. Вибух був проведений, ним надзвичайно цікавилися військові (в здійсненні вибуху брали участь консультанти з Семипалатинського полігону), а таємність була така, що навіть в інститутах, які все це розробляли, ніхто «зайвий» нічого не знав.
Зате все на собі відчули в Донбасі. Для публіки демонструвалися показники в майже нормальну кількість мікрорентген на годину - в районі шахти «Юнком», а поруч, в Ольховатці, були перевищені не тільки норми, але взагалі всі мислимі межі. Ніхто не вивчав, як це відбилося на здоров'ї людей, а якщо вивчав, то широкому загалу результати відомі не стали. Експеримент, між тим, не тільки не сприяв зменшенню викидів метану, але навіть, можливо, спровокував їх збільшення. А Центральний район Донбасу отримав чергову бомбу уповільненої дії, яка може вибухнути 14 квітня 2018 року - саме в цей день збирається затопити шахту «Юнком» «влада ДНР».
Через роки все, здавалося, затихло, хоча час від часу спалахували тривожні суперечки. З шахти, яка поступово знижувала видобуток, а потім і зовсім закрилася, відкачували воду - інакше не минути б техногенної катастрофи. На це витрачалися величезні гроші - до півсотні мільйонів на рік. Було потрібно рішення - радикальне, надійне. А його не було. Навіть багаторічні дослідники надр Донбасу, досвідчені вуглезнавці з солідним багажем знань і практики не могли прийти до спільного знаменника: продовжувати відкачувати воду або затопити шахту. Шлях затоплення, до речі, в рази дешевше постійної підтримки водовідливу. Чи не в цьому раптовий намір «влади ДНР» затопити шахту? Адже раніше в бюджеті серед передбачених дотацій для вуглепрому обов'язково закладалися і засоби на підтримку законсервованого ядерного об'єкта в Єнакієвому. Тепер цього, природно, немає, а фейкова республіка навряд чи має можливість вкладати такі кошти в безпеку жителів Єнакієвого і довколишніх населених пунктів.
Чому не затоплювали, хоча цей спосіб досить часто використовувався в Донбасі? Та тому, що невідомо було (і невідомо і зараз!), як поведе себе при затопленні виробок той самий об'єкт «Кліваж», який нікуди не подівся, і була присутня небезпека руйнування порожнини і виходу радіоактивності теж. Та й шахтні поля інших вугільних підприємств, ще видобувають вугілля, стикаються з юнкомівськими, а проведення гірничодобувних робіт збільшує небезпеку виходу радіоактивних речовин на поверхню.
Зокрема, Микола Малєєв, в 2008 році начальник Донецького департаменту Держпромгірнагляду, вважав, що шахту затоплювати ні в якому разі не можна, що там знаходиться законсервований епіцентр ядерного вибуху, і потрапляння туди води може призвести до вимивання небезпечних речовин.
На сьогоднішній день під землею, за словами іншого відомого фахівця, який вивчав, зокрема, наслідки вибуху на «Юнкомі», Євгена Руднєва, в епіцентрі ядерного вибуху залишилося високорадіоактивне тіло з застиглого розплаву гірських порід і скла - масою близько 100 т. Залишкове радіоактивне забруднення вибухової камери шахти «Юнком» оцінюється сьогодні в 54,6 кюрі. Це означає, якщо вибухова камера буде зруйнована, радіоактивний фон в районі Юнокомунарівська і Єнакієвого складе 10000 мкр/год, в районі Горлівки - 5000 мкр/год, тоді як безпечним вважається рівень радіації до 50 мкр/год.
Євген Руднєв в 2010 році в інтерв'ю українським ЗМІ припускав, що «Юнком» можна затопити, правда, тільки після ретельного вивчення ситуації і проведення комплексної експертизи. Після цього повинні були бути проведені складні гірські роботи, в процесі яких перекриті всі можливі шляхи потрапляння забруднених підземних вод в басейни річок Булавінка, Кринка, Міус і далі - в Азовське море, не кажучи вже про дрібні струмки та водойми в околицях Єнакієвого. І тільки потім - прийнято рішення про затоплення. Але мова тоді йшла про мирний час, фінансування та ін.
Зараз там, де під землею зосереджено 100 тонн твердих радіоактивних відходів і 500 кубометрів сильно забруднених підземних вод, йде війна. Навіть без урахування припинення відкачки води, яку поки ще ведуть дебітом 500 м3/год на «Юнкомі» і 800 м3/год на сусідньому «Красном Октябре», вибухи від важкого озброєння (шахта знаходиться в районі активних військових дій) можуть привести до різного роду тектонічних зрушень і розгерметизації вибухової камери. А зупинка водовідливу навіть на 10 днів може призвести до незворотних наслідків, вважає учений.
У «ДНР», між тим, вже приступили до демонтажу обладнання водовідливу - там впевнені, що затоплення шахти не приведе ні до яких загрозливих наслідків, а радіаційний фон нібито відповідає природному. При цьому відомостей про те, чи проводилися хоч якісь дослідження з даного питання в 2014-2018 роках, немає. Найімовірніше, рішення прийнято на основі рекомендацій минулих років, а нинішня ситуація в розрахунок не береться. Це навіть не необачність - це зловмисна безвідповідальність.
Фахівці вважають, що затоплення шахти в нинішніх нестійких і навіть вкрай небезпечних умовах - це реальна загроза не тільки Донбасу, але і всьому південно-східному регіону, екологічна та техногенна катастрофа, жертвами якої, в першу чергу, стануть люди, що живуть на непідконтрольній Україні території і в суміжних регіонах.
Олександрина Кругленко, InfoKava
