Ми це вміємо: спочатку низвести щось до рівня майже нульової величини, а потім намагатися зробити так, щоб ця величина була спроможна на подвиги. Скільки професій у нашому суспільстві пройшли через ці лабіринти? Ось і вчителі теж... Як завжди, іронічно і з усмішкою сьогоднішній "урок" веде заслужений вчитель України, викладач української мови і літературі Хустської гімназії-інтернату Олеся Калинич.
Кажуть, учитель повинен бути янголом. Не просто кажуть, а навіть описують цього янгола. Спочатку (в неприйнятому, на щастя) кодексі вчителя зазначили перелік "пір'їн" у крилах янгола - від моральних чеснот до відповідальності за всебічний розвиток учня (а що, добре, коли школярі після уроків ходять до спортзалу, грають на скрипці, малюють?). Згодом оприлюднили перелік компетентностей сучасного вчителя - від професійно-педагогічної до підприємницької (можливо, це ще не всі?)... Та чомусь учитель у небесному статусі сам не вірить у власні сили й нагадує якусь комашку (думаю, біологи класифікують, яку саме, бо в янгольські крила ніхто не сміє витирати ноги.
Нещодавно ж навіть ледве помітні крила висмикнули, заявивши на всю країну, що вчителі ліниві (див. "ТСН-тиждень").
Як учителеві не спробувати ледарювати після таких слів, особливо якщо в тебе всі уроки без "вікна"?
Отож, як і годиться, нове життя слід починати з понеділка, а у той день був (як знаково!) якраз понеділок.
Перевірено: у молодших класах лінуватися неможливо - тут головне встигати за перебігом думок і запитань. Тож вирішила байдикувати в 10-их класах. Тим більше, деякі учні самі кажуть, що їм не лінь тільки їсти й спати - чим не ідеальні умови? Клас сів за парти ще за 5 хвилин до початку уроку й попросив починати урок - більше встигнемо (це в нас уже майже традиція). А в мене ж за планом і за покликанням лінь...
"Що за експеримент ви анонсували вчора в блозі?" - допитуються учні. А й правда, не викидати ж картки з літератури в смітник: починаємо експеримент (до речі, старт був жвавим і, здається, вдалим) - врешті-решт це й дітям цікаво, і мені. Далі перейшли на граматичні помилки й відмінювання числівників (тема в нас така - не пропускати ж?), а щоб "зрозуміти, чи зрозуміли" - на тестування. Одним словом, полінуватися сьогодні ми не встигли. Тепер треба чекати наступного понеділка.
А якщо серйозно, то... можна б і відмахнутися від каміння в учительські городи: скільки їх іще буде? Тільки якось прикро дивитися на величезний вчительський мурашник, де кожна комашка - особливо з висоти кабінету чиновників - майже непомітна, хоча така важлива. Звичайно, її легко розтоптати, бо вона не вміє кусатися й літати... чи все-таки вміє?
Тож, дорогі колеги, де там наші крила - янгольські, пташині, комашині? Розправили їх - і вперед, до школи, бо саме в школі в повних класах особливо добре лінуватися.
...Взагалі-то хотіла написати зовсім інше, та, на щастя, не мала змоги чи, може, відваги, бо... скільки тих крил?
Олеся Калинич, Хуст, Закарпаття, InfoKava
