Кажуть, учитель повинен бути янголом. Не просто кажуть, а навіть описують цього янгола. Спочатку (в неприйнятому, на щастя) кодексі вчителя зазначили перелік “пір’їн” у крилах янгола – від моральних чеснот до відповідальності за всебічний розвиток учня (а що, добре, коли школярі після уроків ходять до спортзалу, грають на скрипці, малюють?). Згодом оприлюднили перелік компетентностей сучасного вчителя – від професійно-педагогічної до підприємницької (можливо, це ще не всі?)… Та чомусь учитель у небесному статусі сам не вірить у власні сили й нагадує якусь комашку (думаю, біологи класифікують, яку саме, бо в янгольські крила ніхто не сміє витирати ноги.
Нещодавно ж навіть ледве помітні крила висмикнули, заявивши на всю країну, що вчителі ліниві (див. “ТСН-тиждень”).
Як учителеві не спробувати ледарювати після таких слів, особливо якщо в тебе всі уроки без “вікна”?
Отож, як і годиться, нове життя слід починати з понеділка, а у той день був (як знаково!) якраз понеділок.
Перевірено: у молодших класах лінуватися неможливо – тут головне встигати за перебігом думок і запитань. Тож вирішила байдикувати в 10-их класах. Тим більше, деякі учні самі кажуть, що їм не лінь тільки їсти й спати – чим не ідеальні умови? Клас сів за парти ще за 5 хвилин до початку уроку й попросив починати урок – більше встигнемо (це в нас уже майже традиція). А в мене ж за планом і за покликанням лінь…
“Що за експеримент ви анонсували вчора в блозі?” – допитуються учні. А й правда, не викидати ж картки з літератури в смітник: починаємо експеримент (до речі, старт був жвавим і, здається, вдалим) – врешті-решт це й дітям цікаво, і мені. Далі перейшли на граматичні помилки й відмінювання числівників (тема в нас така – не пропускати ж?), а щоб “зрозуміти, чи зрозуміли” – на тестування. Одним словом, полінуватися сьогодні ми не встигли. Тепер треба чекати наступного понеділка.
А якщо серйозно, то… можна б і відмахнутися від каміння в учительські городи: скільки їх іще буде? Тільки якось прикро дивитися на величезний вчительський мурашник, де кожна комашка – особливо з висоти кабінету чиновників – майже непомітна, хоча така важлива. Звичайно, її легко розтоптати, бо вона не вміє кусатися й літати… чи все-таки вміє?
Тож, дорогі колеги, де там наші крила – янгольські, пташині, комашині? Розправили їх – і вперед, до школи, бо саме в школі в повних класах особливо добре лінуватися.
…Взагалі-то хотіла написати зовсім інше, та, на щастя, не мала змоги чи, може, відваги, бо… скільки тих крил?
