Нещодавно українці були приголомшені новинами про те, що Ротару та інші українські «зірки» отримали чергові самовари чи якісь пряники на московському пісенному заході. Українофобка Манька Захарова вручила нашій Ротару медяника і сказала: "Ты сильнее и круче всех"… Ні, Маню, Ротару геть не крута і не сильна. В даному випадку сильнішими виявились нехилі гроші, які ви башляєте нашим «всеїдним» зіркам з позицією «мы вне политики»…
Не розуміють, на жаль, наші «митці», що вони зрадили свою країну і стали пішаками в руках московської пропаганди для єдиної цілі – деморалізація українців. Ну і ще для остаточного зомбування російських мас - «якщо вже Ротару і Лорак з Росією, то Путін таки цяця!» Кожна «зірка» асоціюється у багатьох людей з мирним минулим – під цю пісню танцювала на випускному, під цю – вперше поцілувалася… От і стала ностальгія за юністю і молодістю зброєю в руках рашистських окупантів, які хочуть розширити імперію.
Спочатку в 2014 році в топку путінської пропаганди кинули московських «зірок» від Безрукова і Булдакова до бурановських бабць… ну, щоб росіянці і наші «мышебратья» бачили, що великі «зірки» підтримують Путіна і навіть підписали листа на підтримку війни в Україні.
Це саме ті «зірки», які не сходять з наших екранів з 1957 року! Саме в 1957 році на екрани вийшов фільм «Летять журавлі», в головній ролі якого знявся Олексій Баталов - один з підписантів листа на підтримку Путіна! Він же знявся в головній ролі в фільмі «Москва сльозам не вірить». Уявіть, скільки поколінь дивились ці фільми, скільки дуреп закохувались в Баталова і скільки потім бабць волали на Донбасі «путінпамаги», а в уральській Верхній Пишмі - «кримнаш»!
А скільки сердець підкорив Михайло Боярський, як Д’Артаньян («Три мушкетера»), як Теодоро («Солом’яний капелюшок») і як Сільва («Старший брат»). А скільки глядачів дивились «Бригаду» з Безруковим!
Лист на підтримку війни в Україні в 2014 році підписало 500 російських митців, добра сотня з яких найвідоміші «зірки» ще з радянщини! Розрахунок московського геббельс-штабу був тонкий і влучний - до підписання ганебного, вбивчого листа було залучено багато відомих акторів і співаків різних поколінь, щоб охопити всі вікові прошарки населення, не здатного думати і аналізувати.
Ну розсудіть самі – живе собі на Донбасі недалека баба Люба, яка обожнює Василя Ланового і крім «Офіцерів» нічого в своєму житті не бачила. Ну ще фільм «Дівчата» бачила. І тут бац – Василь Лановий і Світлана Дружиніна, яка грала хвойду Анфісу в «Дівчатах», підписали листа на підтримку Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну. Ну звичайно баба Люба повірить Лановому, бо крім телевізора в її житті не було іншого щастя! І покличе Путіна!
Я не знаю, чи по добрій волі ті митці продали душу сатані, чи зі страху втратити шмат ковбаси, але для думаючих людей вони назавжди стали дешевими блазнями, іменами яких прикривають усі звірства російської влади. До речі, ніде я не чую, щоб російська влада згадувала Ельдара Рязанова як «зрадника» Росії! А він, до речі, навесні 2014 підтримав Україну і підписав листа «Мы с вами», тобто з нами, українцями! Рязанов осудив дії Путіна! Підтримав українців! Але Росія зробила вигляд, що цього не було!
Бо Рязанов - епоха, Рязанов - кілька епох! Рязанов - це ностальгія і новорічна ніч понад 60 років - «Карнавальна ніч» вийшла в 1956, а «Іронія долі» в 1976! Не дай Боже, щоб про його проукраїнську і антипутінську позицію дізналися глядачі! Росія проковтнула його позицію щодо України. А що їй залишилось робити? «Іронія долі» - це зброя російської пропаганди в новорічну ніч, ба саме цієї ночі в них повних ходом іде «посівна» і в Росії, і в Україні!
Новорічні свята - найкращій період для того, щоб запустити новий виток ностальгії за радянськими часами, молодістю і «общим домом» з Росією, де був мир і ковбаса по 2.20. Тому що це єдине не заполітизоване свято, і в кожній радянській родині на столі стояли шпроти і олів’є, мандарини і шампанське, а з телеекрану генсек волав про те, що в наступному році будемо жити краще, а потім до ранку лунали мелодії і ритми ворожого і ненависного сьогодні для кожного рашиста Заходу! Вже забулося, що такий стіл був тільки раз на рік, що краще життя не прийшло, але пам’ять багатьох тримає тільки добрі спогади і про радянщину , і про «братню» Росію…
На ці примітивні спогади, як на убогу землю, російська пропаганда кидає теплий гній - новорічні концерти за участю російських митців-українофобів і наших заробітчан - зрадників… мине короткий час, і російська пропаганда буде збирати жнива у вигляді нових розп’ятих хлопчиків, зґвалтованих бабусь-епілептичок, корів зі сльозами на очах і з обмотаними копитами, які біжать галасвіта від ВСУ…
Ось і зараз в новорічні свята нас чекають на екранах радянські фільми, російські співаки і наші митці-заробітчани, які «выше политики». Одних це обурить, у інших посилить антиукраїнський градус…
Але не все так погано! Багато наших митців не зрадили Україну і український народ! Багато наших акторів відмовились від роботи в Росії, незважаючи на те, що там за рік, навіть за півроку вони могли заробити дуже багато грошей. І багатьох з них ми побачимо в новорічну ніч!
А тепер найкраща новина. Якось мені зателефонував незнайомець і запропонував написати сценарій фільму про війну. І так все було завуальовано – війна - це лихо, українці – це страждальці, а росіянці… це рятівники, з якими так добре жилося поруч… ну і привид Бандери над цим всім літає… Я навіть не повірила, що мені можуть таке запропонувати. Зустрілась. Ні, все так – мені пропонують ностальгічний антиукраїнський проросійський проект в фантику з надписом «мир і дружба». Я відмовилась і запитала – чому ж російські колеги не пишуть таке? Замовник чи посередник зітхнув, що треба долучати тільки українських сценаристів. І з останньою надією в очах сказав, що заплатять дуже добре! Дуже! Я відповіла, що не продаюся і навіть за мільйон не візьмуся за таку брудну роботу… і пішла. Він мені в спину крикнув: «Спасибо, что хоть так сказали, а то ваши украинские коллеги меня на три буквы посылали…»
На жаль, не знаю, хто з моїх колег спілкувався з цим «митцем», бо дуже б хотілося їх обійняти! А для себе зробила висновок – ностальгія за радянщиною доживає останні часи. Бо бачу навколо себе талановитих українських митців, які працюють, не озираючись і не орієнтуючись на Росію… І вірю, що в наступного році ми побачимо ще більше українських фільмів і програм, почуємо ще більше нових імен і пісень. Бо так набридли оті «гастролери», яким байдуже де і як заробляти гроші, і радянський лубок, який у нормальної людини викликає не добрі спогади, а нудоту. Звичайно, я не закликаю бойкотувати усе радянське мистецтво. Ні, адже його (кіно, мультиплікація, естрада) здебільшого створили вихідці з України. Але одна справа - цікавитись минулим і знати його, інша – жити їм і прагнути туди повернутися. А точніше, будь якою ціною повернути колишню систему і устрій…
Як бракує легеням кисню,
Нерви рвуться - немов струна...
Розірвала на «до» і «після»
Наші долі російська війна.
Триколора гієна… повія,
Не діставши до нас багнетом,
Посилає чуму-ностальгію,
Розставляє для душ тенета.
Але я не реву за «совком»
І не бачу у снах дев’яності.
Коли чую про «общий дом»,
Мене нудить від болю і злості.
Мені чхати на групу «На-на»,
На «Кармэн» і «Агату Крісті».
Розірвала російська війна
Наші долі на «до» і «після».
За лаштунками цих ностальгій
В Україну стріляють гармати,
Під Донецьком триває бій
І у небо ідуть солдати.
Загорнулася смерть в лаштунки,
Добрі спогади - тільки зовні.
Мене бісять оті малюнки
З інфантильним питанням «Помнишь?»
Пам’ятаю.. авжеж.. не дурна.
Але рук ворогам не стисну.
Розірвала російська війна
Нашу долю на «до» і «після».
Маю власні рахунки і відлік,
Бо лежать під хрестом на погості
Українські солдати загиблі,
Що з’явились на світ в дев’яності….
Що пішли в нульових до школи
На катку набивали ґулі,
І не думали діти ніколи,
Що впадуть від російської кулі.
Чудеса ностальгії-чаклунки
Нас за дріт, у минуле манять…
Не купуйтесь на ці малюнки.
В нас своє – і минуле, і пам’ять.
Тетяна Малахова, Київ
