Сайт InfoKava представляє відвідувачам нового автора, який розповідатиме про євроінтеграційні моменти у житті української держави.
Ігор Тодоров - історик- міжнародник, Директор Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції Ужгородського національного університету, директор Інформаційного центру Європейського Союзу УжНУ. Крім того, він заступник голови координаційної ради Громадської Ліги «Україна-НАТО». Багато років займається євроінтеграційними процесами і спостерігає дії України у цьому напрямку.
Оскільки Ігор Тодоров, який багато років є людиною, яка часто їздить до Європи, все ж таки експериментатор, він, звичайно, оформив біометричний паспорт і одним з перших спостерігав, як приймали українців у перші дні безвізу.
Зробивши висновки, проаналізувавши усе побачене, Ігор Тодоров опублікував свої спостереження, які також надав і нашому сайту.
У подальших матеріалах у якості ведучого колонки InfoKava професор Тодоров розповідатиме про те, як взаємодіють Україна і країни ЄС.
Україна – європейська країна громадяни якої заслуговують на вільне пересування континентом. З одного боку, багато хто вважає, що безвіз, певною мірою – це символічний крок. Проте з іншого боку, безвізовий режим – це насправді гарантування свободи пересування. Це одна із фундаментальних свобод вільного світу, кожного громадянина цивілізованої держави.
Ще в 2005 р. Україна запровадила для громадян ЄС безвізовий режим для короткотермінового перебування в нашій державі. І сподівалася на швидкий крок у відповідь. Проте, для отримання безвізу Україна пройшла шлях довжиною у 10 років. 8 червня 2007 р. була укладена угода про спрощення оформлення віз. В березні 2010 Рада Європейського Союзу із закордонних справ розглядала можливість підписання «дорожньої карти» стосовно впровадження лібералізації візового режиму з Україною. На засіданні йшлося про пакет заходів, що ЄС може запропонувати Україні, в тому числі мова йшла про «дорожню карту», в обмін на проведення внутрішніх реформ. В листопаді 2010 р. Україна отримала План дій щодо лібералізації візового режиму. Експерти вважали, щодо реалізація стане можливою десь у 2016-2017 рр. Хоча тодішній президент В.Янукович оптимістично казав, що безвіз буде впроваджено напередодні футбольної першості Євро 2012...
Український безвіз - це певний сигнал нашим західним партнерам: Україна спроможна змінювати власне правове поле на користь цивілізованих підходів. Бо для отримання безвізового режиму Верховна Рада ухвалила низку законів. Зокрема, це відкриття реєстрів власності, створення антикорупційних інституцій, започаткування спільних електронних баз, прийняття законодавства, яке робить прозорішими бізнес, реформування правоохоронної і податкової систем.
Щоб потрапити до ЄС без візи, потрібен біометричний закордонний паспорт громадянина України. Усі без винятку документи для поїздок за кордон, які оформляються з кінця 2016 року, – біометричні, які на сьогодні вже отримали близько 5 мільйонів громадян України.
Як відомо, безвізовий режим дозволяє громадянам України перебувати на території країн ЄС не більше 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду. Водночас, безвізовий режим не дає права на роботу в країнах ЄС, у тому числі, короткострокову. Однак, можливі і виключення з цих правил на підставі двосторонніх угод з окремими країнами ЄС. Зокрема, Польща і Угорщина вже надали українцям, що виїхали за безвізом, можливість тимчасового працевлаштування.
ЄС має безвізовий режим з 57 країнами, правда більшість з них - неєвропейські, а з пострадянських країн (за виключенням Балтії) Україна стала третьою після Молдови і Грузії.
Безвіз об`єктивно став одним з реальних досягнень України останніх років. Однак ставлення до нього в суспільстві неоднозначне. Критика безвізу значною мірою є перенесенням на подію негативу, що має місце стосовно влади та ситуації в країні в цілому. Водночас, варто усвідомлювати, що в умовах російської агресії критика безвізу частково інспірована ворогом. Для РФ діюча українська влада є небажаною і, відповідно, її кроки в напряму європейської інтеграції викликають лють. Це, здебільшого, пояснює те, що Верховна Рада має намір прийняти закон, що посилить перевірку громадян, які проживають на окупованій території.
Отже:
Задля отримання безвізу влада змушена була виконувати серйозні вимоги (як правило, "чарівних пенделів" з боку європейських партнерів). Йдеться про електронне декларування, нові антикорупційні органи тощо. Хоча, звісно, не все, що виконане на шляху до безвізу дає або дасть швидкий ефект.
Cкасування Євросоюзом віз для нас надзвичайно важливе з моральних та навіть геополітичних міркувань. Адже візовий мур хоча і не є неприступним, та все ж слугує певного роду символом ізоляції українців від Європи. Руйнація цього муру особливо важливе в умовах російської інвазії.
Безвіз надав пряму й очевидну користь тим, хто подорожує чи планує відвідати в ЄС. І хоча економічна скрута справді впливає на можливості поїздок, таких людей все ж дуже багато. Очевидно, йдеться про мільйони українців.
Приблизним орієнтиром може бути 1,36 млн виданих торік шенгенських віз. Ця цифра має багаторічну тенденцію до зростання, а після запровадження безвізу кількість бажаючих відвідати ЄС збільшуватиметься ще швидше. Завдяки безвізу мільйонам не доведеться проходити обтяжливу та часто принизливу процедуру в консульствах, витрачатися на візи та послуги візових центрів.
Підтримка євроінтеграції напряму залежить від власного досвіду перебування українців в ЄС. Адже що більше вони буватимуть у Євросоюзі й дізнаватимуться про тамтешнє життя, то вимогливішим ставатиме суспільство щодо проєвропейських перетворень у себе вдома. А цей тиск був і залишатиметься критично важливим для просування України в напрямку ЄС.
Лише за 2 місяця дії безвізового режиму між Україною і ЄС понад 165 тисяч українців скористалися його перевагами. Водночас слід зазначити, що кількість осіб, які подорожували за безвізовим режимом, поки складає меншість від усіх українців, які поїхали до ЄС. За час дії безвізу тільки 55 нашим співгромадянам європейські прикордонники у перетині кордону відмовили.
Євросоюз не має вибору, він має поширюватися на Схід, зокрема, з суто прагматичних міркувань. Європа може конкурувати тільки як велика спільнота. Україна ж має величезний потенціал. І не лише їй потрібний ЄС, а й вона потрібна ЄС. Як зазначив відомий американський історик Тімоті Снайдер: "Європа – це проза, а Україна – це поезія". Безвіз хоча він і не пов`язаний напряму з Угодою про асоціацію Україна – ЄС, важливий і позитивний крок на шляху реалізації європейського покликання України.
Матеріал надав
Ігор Тодоров.
Вперше опубліковано
Frontnews.eu
