Наш щирий друг, добровільний учасник проекту "Дивовижні місця України" Юрій Грицук побачив різний Львів: культурну столицю, місто, що вміє відпочити і зі смаком повеселитися, місто музики і трепетної тиші. Сьогодні перша частина його фотозвіту про подорож.
Ми не даємо спеціальних завдань нашим мандрівникам: вони самостійно вибирають те, що найбільше торкнеться їх душі. У випадку зі Львовом вийшло місто-пам'ять...
...Якщо відійти від гучних центральних вулиць, від розслабляючої літньої спеки, то раптом розумієш, що є й інший Львів: з болем незабутніх утрат.
Я знаю, чому Юрій Грицук вибрав саме ці кадри - він з Горлівки. Його рідне місто в окупації, в його Донбасі загинули генерал Кульчицький і оперний співак світового рівня Василь Сліпак. І криваву рану в серці тих, хто покинув донецькі міста не через страх бути вбитим, а не визнавши вторгнення "русского міра", не залікувати.
Юрій Грицук - кандидат технічних наук, доцент, викладач Донбаської академії будівництва і архітектури. Вона, хоч і не в повному складі, переїхала з Макіївки в український Краматорськ і вже третій рік поспіль приймає студентів, туди і їздить Грицук на роботу. А живуть вони з дружиною в Бахмуті (колишньому Артемівську).У Горлівці Юрія Грицука добре знають з ранньої юності: він був колись капітаном юнацької команди "Що? Де? Коли?" знаменитого горлівського клубу, потім тренував разом з Борисом Левіним юних знавців, пізніше вчив студентів. І ніколи не міг подумати, що колись буде фотографувати могили тих, хто загинув в Донбасі від рук російського агресора.
Подивіться на Львів його очима. Попіл Донбасу стукає в наше серце.
Олександрина Кругленко, InfoKava
Фото: ©Юрій Грицук (Бахмут-Львів)
