Ось якщо щось «таке», то це, однозначно, в Італію. А точніше - в Апулію. І якщо вже зовсім бути точним: в Поліньяно-а-Маре - крихітне містечко на скелях, яке внесене в усі довідники світу як одне з найчарівніших місць на Землі.
Якщо приїхати в Поліньяно глибокої вночі (ну, відволікнемося від того, що тут це поняття дуже умовне - люди гуляють вулицями постійно, та й основне життя починається ввечері), то ранок може стати несподіваним ударом по нервах: дух настільки захоплює від тутешньої краси, що впоратися з першим враженням складно.
Ну, можете уявити: на скелях, на висоті 25-30 метрів розташувалися абсолютно білі споруди, які перемежаються яскравими кольорами квітів, парасольок, дахів... Адріатичне море, на березі якого розташувався це невелике містечко, що має грецьке коріння, тут таке чисте і синє , що здається, що це зовсім не наша планета.
Сувора скеля, на якій виріс Поліньяно-а-Маре, видається в море, і мільйони років об її кам'янисті береги б'ється море. Повністю впоратися з каменем йому не вдається, але вибити грот, вимити печеру і затопити її - цілком. І тому прямо під містом розташовані приголомшливі місця, які приваблюють дайверів з усього світу. А в деяких гротах навіть обладнали ресторани і оглядові майданчики. Ресторан в печері Грот Палаццезе увійшов до переліку найкрасивіших і найоригінальніших у світі. До речі, першим його став використовувати як зал прийомів герцог з Неаполя - йому в 18 столітті належав Поліньяно.
Місто настільки старе, що вже ніхто і не замислюється про його вік: давнина сплелася з сучасністю, і будинки, в яких живуть люди, цілком можуть виявитися часів Середньовіччя, а то і більш ранніми. Історичний середньовічний центр, крім того, що абсолютно такий, як ми звикли уявляти, він ще й має відтінок південного яскравого міста. Вулиці вузькі, рослинності практично немає - і немає де рости, і погано вона росте на карстових відкладеннях, яким є місцевість, де розташоване місто. Але зелені навколо багато: прикрашаються балкони та прибудинкові майданчики, багато садів, створених штучно.
До речі, «фішкою» місцевих будинків, які стоять над морем, є балкони, що виходять прямо в море. Треба мати чималу мужність, щоб вийти на такий балкончик - коли під ногами безодня в 25 метрів до води і ще й глибина моря... Але вже якщо набрався хоробрості і вийшов - перед очима відкривається такий краєвид, рівний якому знайти важко. Ранок, день, вечір - можна сидіти на цьому балконі цілодобово і дивитися на те, як змінюється море, і це не набридне.
Незважаючи на те, що в основному місто знаходиться на величезній висоті над морем, є і спуск до пляжу. Піску тут немає. І гальки теж немає. Міський пляж по-місцевому - це досить суттєві булижники. Зате чистота води змушує забути будь-які незручності. А ось в бухтах і бухточках, яких тут удосталь, пляжі усипані найчистішим золотим пісочком. Поліньяно щорічно отримує Блакитний прапор Фонду екологічної освіти, який присуджують саме за чистоту води.
Було б дивно, якби таке місто не стало місцем зйомок фільмів. Кіногрупи обирають його ще й тому, що робота захоплююче поєднується з приголомшливим відпочинком, а «декорації» вимагають всього лише усунення з поля зору ознак сучасності: автомобілів і ресторанних столиків. Тут чудово знімати фільми про піратів, романтичне кохання, морські пригоди...
Втім, місто, незважаючи на те, що не було ареною якихось великих подій, має дуже солідну історію: язичники, римляни, греки, венеціанські правителі - тут все зберігається в пам'яті, і минулим пишаються, а не проклинають.
Тому, хто туди поїде, в сезон або поза сезоном, неважливо, Поліньяно буде приходити в снах все життя ...
Олександрина Кругленко, InfoKava.
некомерційний проект
Фото з сайтів
Про Італію з любов'ю
Прогулянки по Апулії
Турбіна
