Це слово шалено любить будь-яка влада. Здається, і пояснювати не варто, чому - всі знають, що заборонити легше, ніж пояснити, виховати, розповісти, відкрито визнати і т.ін. Заборона - це можливість загнати певну групу в колію - щоб вона була під наглядом, щоб не робила зайвих рухів.
Все це завжди пояснюється дієво. необхідністю, без якої (тут важливий правильно обраний акцент): а) ніхто не повинен чинити так, як не бажають ті, хто забороняє; б) це шкідливо для тих, кому забороняють; в) це шкідливо для держави. Звичайно, заборонних мотивів може бути набагато більше, але і цього досить.
В Україні, яка в усі часи старанно копіювала все найгірше, що продукувалося в ближньому зарубіжжі, завжди забороняли що попало. Варто було б подивитися документи, щоб жахнутися цього. Але, здавалося б, ці часи щезли назавжди, в країні почало зростати і розвиватися громадянське суспільство, яке, здавалося б, саме повинне визначати, що йому потрібно, а від чого треба відмовлятися. Так ні ж!
Завжди знайдеться «ініціатор», який вважає, що варто тільки сказати: «Стій, сонце, і ані руш, місяць!» (В. Г. Короленко), як все одразу так і буде.
Події останніх днів - насичені, гострі і неординарні - відсунули в тінь це питання. Тим часом, рішення, яке може бути прийняте, здатне повністю перекроїти українське суспільство.
Йдеться про фактичне введення цензури в Інтернеті - спробі держави впливати на Всесвітню мережу шляхом заборони окремих сайтів на законодавчому рівні.
Українські чиновники - далеко не першовідкривачі. Більш того, вони всього лише епігони, які намагаються вскочити в останній вагон поїзда. Подібно Росії, яка вже давно веде реєстр сайтів із забороненою інформацією і цілком дозріла до повернення радянських традицій, в Україні теж явно хочуть зробити щось подібне, надавши цьому мало-мальськи законодавчий вигляд.
Спроба згортання доступу до інформації, після короткої «відлиги», настала в кінці дев'яностих, що дуже скоро відчуло на собі все суспільство. Після Революції гідності про це як би забули. Але! «Як би» - ось ключове слово! І тут, як бачимо, знайшлися бажаючі увігнати суспільство в звичну колію слухняності і продовжити славну справу регіонала Олійника, який у 2013 році, пам'ятається, вже пропонував такий законопроект, і навіть з тими ж формулюваннями.
Скажуть: але ось же «Синій кит», дітей втягують в групи смерті!.. Втягують, так. Але тут може бути відразу декілька контрзапитань, і першим з них буде таке: з яких сімей ці діти? Чи з тих, що батьки в вихідний беруть сина і дочку і їдуть на пікнік, в турпохід, йдуть з ними в кіно, поспішають радісно поспілкуватися на кухні за спеченим мамою пирогом і обговорити останні новини в школі і на роботі у батьків? Ось тільки не треба кривити обличчя і хмикати - такі сім'ї є, і в ці групи, підказує мені щось, вони не полізуть - їм це незрозуміло і нецікаво. У них є життя, а не його заміна - віртуальний, ілюзорний і привабливий світ, де немає холоду і відстороненості рідного дому. Можливо, варто на це звернути державі увагу, подумавши про те, що якщо громадяни тата і мами будуть зайняті виключно добуванням шматка хліба насущного, то про нове покоління більш високого рівня потрібно буде забути.
Правда, є і взагалі божевільна теорія, згідно з якою всі ці групи - спостереження за розробкою нової психотронної зброї з впливом на психіку дітей... спочатку дітей... Але це, я ж кажу, домисли і конспірологія.
Що стосується заборони як такої. До печалі чиновників, електронна грамотність яких зводиться до більш-менш упевненим поводженням зі своїм гаджетом, зараз виросло таке просунуте покоління, що їм обійти всілякі заборони - тільки сісти і гарненько подумати. І буде так: заборона є, дамоклів меч кримінальної відповідальності над суспільством висить, а всі, як в недавні і не дуже добрі часи, обходять заборони. Як їхні дідусі та бабусі обходили радянські глушилки, слухаючи «Голос Америки».
Чи ініціаторам заборон незрозуміло, що заборонене - найбільш ласе?
Втім, все, що стосується Інтернету, у нас має досить дивний напівпрофесійний рівень. Наприклад, закон, втім, навіть не закон, а постанова Кабміну, яку намагаються впарити українському суспільству, контролюватиме якась «експертна комісія». Цікаво, з кого вона буде складатися? Ті професіонали, які могли б грамотно обгрунтувати щось, як правило, самі проти будь-якої цензури в Інтернеті. А ті, хто буде готовий це робити, занадто далекі від вільного простору. Це, як стало відомо, повинні бути представники МВС, СБУ, Держслужба фінансового моніторингу та навіть - не повірите - Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку. А ось професіоналів від інформації та інформатизації там не передбачено.
Ну, про технічну сторону питання і говорити не будемо. Будь-який сисадмін пояснить, що відключити сайт технічно можна тільки заблокувавши сервер, доступ до якого має зазвичай виключно власник сайту, або зобов'язавши провайдера це зробити, тобто, створивши щось, схоже з Роскомнадзором в Росії з купою «заборонених списків». Хтось впевнений, що за появи цієї постанови сервери будуть розташовані на українських майданчиках, а заблоковані сайти не будуть створювати «дзеркала» за іншими інтернет-адресами?
У проекті постанови Кабміну є таке словосполучення «ресурси в мережі Інтернет» (що в перекладі, до речі, означає «ресурси в мережі міжнародної мережі»). Однак ніхто не може пояснити, що сюди входить: весь хостинг, включаючи заборонений матеріал, частина хостингу з цим матеріалом, доменне ім'я або щось ще. Визначень немає - фразу кожен юрист прочитає по-своєму.
Однак, судячи з усього, українські чиновники рішуче налаштовані вибудувати, знову ж таки, за прикладом сусідів, систему повноважень судового і досудового блокування сайтів. Ну, правда, якось не звернули уваги, що Китай намагається, маючи всі владні повноваження, зробити реальним блокування вже 20 років - і все одно не виходить. Немає заборон, які б не можна було обійти. Однак, природно, ускладнити життя користувачам можна. Але тоді треба забути про те, що ми демократична країна і зізнатися, що в блокуванні Інтернету головне - контроль над медіапростором, а зовсім не погрози «Синіх китів» або вал порнопродукції.
Але солодке слово «цензура» продовжує манити чиновників. Адже під перелік мотивів заборони можна буде підвести все, що завгодно, починаючи зі злощасної е-декларації, яка навіть в такому урізаному вигляді принесла стільки головного болю тим, хто при владі і біля влади. І якщо зараз все затихло, і поки проект лежить під сукном у Кабміні, це не означає, що від ідеї «стій, сонце, і ані руш, місяць» відмовилися.
Не розслабляйтеся.
Ваш Оглядач, InfoKava.
