Щоб знову відкрити шлюзи для поставок вугілля з Донбасу, зацікавлені особи готові на багато що. І зацікавлені - це аж ніяк не народ України.
Якщо заглянути в публікації минулих років, то і не зрозумієш, що це різні роки: 2014 рік, 2015-й, 2016... Ті ж цифри, ті ж заклики, крики «замерзну, всепропало, альтернативи немає"... Втім, коли стало ясно, що окупація частини Донбасу, де розташовані шахти з видобутку антрациту і коксівного вугілля, це надовго, заговорили про модернізацію енергоблоків ТЕС - саме для того, щоб зменшити споживання антрациту. Але тільки заговорили - і то в нетривалий період часу.
Ну а що ж за останні три роки все-таки зроблено в цьому напрямку - по модернізації ТЕС? Наприклад, ПАТ «Центренерго» - енергогенеруюча компанія, в якій основний власник - держава, анонсувала в середині минулого року перехід двох енергоблоків Зміївської ТЕС (Харківська область) на газове вугілля. На газовому вугіллі працює Вуглегірська ТЕС, хотіли також перевести на газове вугілля і Трипільську ТЕС, що під Києвом.
Проект переходу Зміївської ТЕС вже розроблений. Правда, розглядали це питання, в умовах сьогоднішніх реалій, неприпустимо довго - аж два роки. Після модернізації ТЕС має працювати на вугіллі марок «А» і «Т», а частина - на вугіллі марок «Г», «ДГ».
Якщо говорити конкретно, то вже в нинішньому році ТЕС «Центренерго» просто зобов'язані працювати на газовому вугіллі. І якщо закупівля обладнання та інженерні роботи будуть здійснені в терміни і абсолютно прозоро, можна буде говорити про позитивні зміни вже в наступному опалювальному сезоні. Побачимо.
Компанія ДТЕК куди входять 10 ТЕС (62 енергоблоки) вирішила, що переводити станції на інші вугілля недоцільно, оскільки антрацит добувається на власних шахтах і під боком (хоча і на окупованих територіях). Везти його недалеко - навіщо міняти звичні схеми і займатися модернізацією, яка вимагає серйозних вкладень? Краще - домовитися. Що і зробили.
Незважаючи на бойові дії і заперечення України ЛДНР, ешелони з вугіллям до останнього часу безперешкодно перетинали лінію розмежування, а людям наполегливо стали вселяти, що Україна загине без вугілля з окупованої території, що шахти - українські, і люди, там працюють, - теж працюють на Україну. Дійсно, податки Україна отримувала навіть з підприємств, розташованих на окупованій території. Але про те, що платити треба було в тому числі окупантам і колаборантам, ніхто вголос не вимовляв і слова.
Якщо шахти з видобутку антрациту все знаходяться на окупованій території, то газове вугілля, переважно, видобувається на державних шахтах Львівсько-Волинського басейну і на підконтрольній Україні території Донбасу. Західноукраїнські шахтарі готові нарощувати видобуток вугілля за умови, що з ними будуть розраховуватися вчасно і забирати їх вугілля, а не збирати на складах.
До речі, шахти Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну цілком здатні покривати не тільки потреби ТЕС, розташованих в регіоні - Бурштинської, Добротвірської і Ладижинської, а й інших. Однак протягом довгого часу їм абсолютно штучно занижувалися (і занижуються) можливості вуглевидобутку. Зокрема, ДТЕК вважає за краще купувати газовий вугілля в Польщі, а не використовувати вугілля Львівсько-Волинського басейну, мотивуючи це тим, що місцеві вугілля мають високу зольність, вміст сірки і меншу, ніж у донецького вугілля, теплооотдачу.
Втім, в січні 2017 року ДТЕК придбав у шахтарів Львівсько-Волинського басейну на 27% вугілля більше, ніж в минулому році, - 65 тисяч тонн. Це вже великий крок вперед.
Але чи не простіше побудувати на цій території додаткові збагачувальні фабрики, які потрібні давним-давно? Заодно і регіон отримає нові робочі місця, в яких дуже навіть потребує. І це ще не йде мова про Любельському і Тяглівське родовищах вугілля, що коксується, де можна будувати нові шахти разом з ЦЗФ і всім технологічним ланцюжком!
На жаль, замість цього поки перед шахтами Західного регіону маячить перспектива закриття і продажу шахт у приватні руки, що, як ми вже спостерігаємо, в критичних ситуаціях є скоріше обтяжливим моментом.
Зокрема, наприклад, шахта «Бужанська» на Волині готується під приватизацію. Шахтарі підприємства розмістили в Youtube звернення до прем'єр-міністра, де розповіли, що при можливості давати 1000 т вугілля на добу, вони дають лише 300 т, і ті у них брати не хочуть. При цьому на шахту привозять обладнання б/у, гірники не забезпечуються дуже багатьом, включаючи спецодяг. Хто підводить шахту до того, що вона буде «скинута» в приватні руки за копійки?
Перехід на газове вугілля можливий, але він пов'язаний з витратами чималих коштів і часу. А тут - під боком ОРДЛО, яке готове гнати ешелони постійно. Але як поєднувати війну на східних кордонах і торгівлю з тими, хто воює, поки не зміг пояснити ніхто, як не намагався.
Ясно тільки, що однією економічною доцільністю і «турботою про шахтарів на окупованих територіях» не можна виправдовувати відносини з окупантами і колаборантами.
Оглядач.
