Ну все, полетіли валентинки, квіточки-листочки - прийшов День святого Валентина. Радісно горланячи, шанувальники, розмахуючи червоними сердечками, вишикувалися проти обурених, що зневажливо понадували губи, ненависників чужого, розпусного свята - того й дивись, зараз врукопашну зійдуться.
А Валентин дивиться звідти, з глибини тисячоліть, з подивом... Так, стоп-стоп, а дивиться-то хто? В Римських мартирологах зазначено, що ранньохристиянських мучеників, які загинули за віру і носять таке ім'я, було, принаймні, троє, і достеменно і невідомо, чиє ім'я носить це свято. Один з них жив в Карфагені, де і загинув, другий - єпископ Інтерамни (нині місто Терні), а третього - пресвітера, стратили близько 270 року недалеко від Риму.
Хоча, чесно кажучи, соромно якось святом називати шанування пам'яті, строго кажучи, поминки. Але спочатку це і був день прославлення мучеників, який замістив собою якісь Луперкалії - язичницький «фестиваль», який відрізнявся, як кажуть хроніки, досить вільною вдачаею і зайвими веселощами, що вже тоді не подобалося християнській церкві.
Отже, Святий Валентин, котрий уособлював собою відразу трьох мучеників, вірніше, вже двох, тому що про першого майже нічого не відомо, увібрав в себе історії з життя двох людей, г'рунтовно їх в собі перемішав і з мученика несподівано перетворився на покровителя закоханих.
Швидше за все, закохані повинні дякувати за це англійському поету Джеффрі Чосеру, який придумав гарний звичай в поемі «Пташиний парламент». Він написав, що саме в Валентинів день закохані намагаються знайти свою другу половинку. Він взагалі-то мав на увазі птахів, але тодішні «соціальні мережі» підхопили красиву задумку і перенесли її на людей.
Навіть в енциклопедії Брокгауза і Ефрона, яка й досі є зразком перевірених відомостей, і в тій років сто двадцять тому з'явилася стаття, що в День Валентина юні англійці і шотландці шукали свою любов, навмання виймаючи зі спеціальної скриньки заздалегідь написані листочки з іменами навколишніх дівчат і юнаків. І на цілий рік ставали парою.
Можливо, зворушливий звичай посилати валентинки виник з Середньовіччя: першою з них вважається записка, написана дружині ув'язненим в Тауер герцогом Орлеанським. Було це в 1415 році.
Взагалі Валентин - не надто везучий святий. З 1969 року його немає в календарі загальноцерковних святих - саме через те, що про нього мало відомо. Але День його - святкують, і святкують широко, тільки тепер уже - як день закоханих.
Історія цього дня поступово обростала різними легендами і вигадками, і важко сказати, яка з них не вигадана.
Що дивно: в ортодоксальній церкві, а саме так називають православну церкву на Заході, шануються обидва Валентина, хоча і в зовсім інші дні - в липні і серпні. А ось День Валентина 14 лютого православ'ям відкидається як антихристиянський, блюзнірський і чужий. Більш того - аморальний, хоча що такого аморального в публічному, але досить скромному прояві симпатії, важко сказати.
Останнім часом поширюється абсолютно помилково трактовані розпорядження про заборону одружуватись солдатам у військах імператора Клавдія. Найімовірніше, така заборона була - кому потрібен солдат, який думає в поході про молоду дружину? Але хтось придумав, що це стосується виключно чоловіків, і постраждав нещасний Валентин, якого звинуватили в тому, що він «вінчав» одностатеві шлюби.
Валентинів день намагаються підмінити днем інших святих, які вважаються у православних зразком подружнього життя - Петра і Февронії. Є житіє цих святих, хоча, якщо розібратися, до цього святого союзу є безліч питань, значно більше, аніж до Валентина...
А Валентинов день зажив своїм власним життям, поступово прийшовши зі Старого Світу в Новий, із Західної Європи в Східну. Молодь з радістю сприйняла його хоча б тому, що з'явився додатковий привід освідчитися в коханні або проявити симпатію до людини, яка подобається, на цілком, так би мовити, «законній» підставі. Квіти і милі подарунки, кольорові кульки і листівки, солодощі і серця, серця...
У різних країнах його святкують по-різному. Але всюди це свято об'єднує одне: веселощі, радість і кохання. То може, це і є найкраща пам'ять про мученика...
Олександрина Кругленко, InfoKava
