Авдіївське протистояння збіглося з багатьма факторами: тут і розмова Путіна і Трампа по телефону, і майбутній раунд Мінських переговорів, і блокада в'їздів на окуповану територію... Є і інші прикмети, які цілком можуть виявитися вірними.
Український політолог, уродженець Донбасу Кирило Сазонов проаналізував Авдіївське протистояння, повідомляють Донецкие вести
Загострення обстановки під Авдіївкою має дві причини - стратегічну і тактичну. Тобто, стратегічно бойовики збільшили кількість обстрілів по всій лінії розмежування. А Авдіївці дісталося більше за інших, тому що саме тут, у так званій "ДНР, найвразливіше місце.
Вихід українських військових на територію промзони Авдіївки дозволив нашим військам взяти під контроль стратегічну транспортну артерію - основну трасу, яка з'єднує Горлівку і Донецьк. Її значення переоцінити неможливо. Найбільші угруповання бойовиків зосереджені саме в цих двох містах. З боку Горлівки бойовики постійно обстрілюють Зайцеве і в будь-який момент можуть перейти в наступ на Бахмут (колишній Артемівськ).
Мета дуже важлива - там не тільки унікальні підприємства, які дозволять набити кишеню лідерам бойовиків, а й великі збройові склади. У Донецьку бойовики теж готові нанести удар по Мар'їнці та Красногорівці, а в разі успіху розвинути наступ до Курахова. Там розташована велика ТЕС, і цієї причини вже більш, ніж достатньо. Але плани з наступу є не тільки у бойовиків.
Збройні сили України теж в будь-який момент можуть перейти до звільнення територій і звільнити Горлівку або Донецьк. Поки наша сторона шукає можливість мирного дипломатичного врегулювання, але в якийсь момент терпіння може лопнути. У будь-якому із сценаріїв, будь то наступ бойовиків або ВСУ, командування так званих збройних сил ДНР зіткнеться з головною проблемою - перекиданням резервів з Горлівки в Донецьк або навпаки. Залежить від точки загострення. Саме в цих містах розташовані найбільші сили бойовиків, які вони називають армійськими корпусами.
Резерви потрібно перекинути максимально швидко - швидкість тут ключовий аргумент. Запізнишся - можна взагалі не приходити. За доброю трасі (а там дві смуги в кожну сторону) від Донецька до Горлівки можна доїхати протягом 20 - 30 хвилин. Альтернативна дорога місцевого значення (розбита ще в давні часи, дві смуги) Веде через Макіївку, Ясинівка і відніме ніяк не менше півтори години. У разі стрімкої атаки спецназу ця пауза може стати вирішальним фактором. А що таке український спецназ бойовики прекрасно знають. Так що відсунути ВСУ від траси для бойовиків питання принципове. Це головна проблема в їх обороні. Ось тільки всі спроби до останнього часу для них закінчувалися однаково погано - в кращому випадку вони отримували потужну відповідь, а в гіршому - втрачали шматок території.
Стратегічна причина вже давно не секрет. Напередодні чергового раунду переговорів у Мінську Росія посилює тиск. Викрутити Україні руки і змусити повернути Донбас за кремлівським сценарієм досі не вийшло. Ні за допомоги прямих домовленостей, ні через тиск європейських партнерів. Українська влада прекрасно розуміє, що Росія за допомоги Особливого статусу Донбасу і амністії бойовиків хоче закласти міну під саме існування України. З доступних аргументів на Кремля - тільки посилення обстрілів, загострення конфлікту і шантаж нашими полоненими, яких вперто відмовляються повертати. Це створює додаткову напругу всередині країни, і в РФ вірять, що рано чи пізно вона досягне критичної точки.
Наостанок трохи конспірології. У Оппоблоці розкол. З чуток, Кремль наполягає на передачі 30% «контрольного пакета» акцій політичній силі Віктора Медведчука. Ахметов і його група категорично проти - їм ці ігри в «русскій мір» набридли, та й дуже вже дорого обійшлися для бізнесу. Ось і прилетіли снаряди в Авдіївський коксохім, значення якого для холдингу «Метінвест» і всієї української металургії неможливо переоцінити. Примус до дружби і шантаж - традиційні методи для Кремля.
