Прогнози на фінансових ринках - справа невдячна, особливо на ринках, які розвиваються. Україна тут не виняток. Гостра залежність від сировинних ринків, сувора програма реформ від МВФ, несприятлива зовнішня кон'юнктура і зростаючі борги - це тільки частина ринкового ландшафту, в якому опиниться економіка України в 2017 році. Проте є надії на те, що в 2017 році слабке економічне зростання буде продовжене, але про все по порядку.
Базовий сценарій
Хочете ви цього чи ні, але якщо в країні працює МВФ і влада цієї країни щось прогнозує, а потім ці прогнози потрапляють в документи Фонду, то ці прогнози треба чи враховувати, чи пояснювати, що в них не так. Офіційний прогноз НБУ на приріст ВВП в 2017 році становить 2,5%. Цей прогноз був погіршений восени 2016 року з 3% до 2,5%. Орієнтир інфляції в НБУ залишається в розмірі 8% з двопроцентним коридором, тобто монетарний регулятор допускає, що інфляція в 2017 році складе максимум 10%.
Думаю, що цей офіційний сценарій є помірно оптимістичними. Якщо аналізувати дані Державної служби статистики, то ми бачимо прискорення зростання в промисловості, сільському господарстві і будівництві по відношенню до 2015 року. Так, якщо за 6 місяців 2016 року промислове виробництво зросло на 2% до аналогічного періоду 2015 року, то за 11 місяців зростання склало вже 2,3%. В сільському господарстві в першому півріччі було падіння на 0,3%, а за 11 місяців - уже зростання 2,9%. У будівництві за 11 місяців 2016 року зростання склало 14,1%, у той час як за підсумками півріччя - 9,1%.
Прискорення зростання за трьома ключовими напрямками - дуже наочне, щоб його заперечувати, проте і у нього є свій секрет. Якщо уважно вивчити дані по промисловому виробництву, то видно, що його динаміка в 2016 році була неоднорідною. Провали були в січні, червні, липні, невдалим також можна було назвати і жовтень, однак в цілому за 11 місяців картина показує поступальний прискорення зростання. У сільському господарстві на руку зіграв хороший урожай, а в будівництві - низька база порівняння.
Питання лише в тому, наскільки це поступальне зростання в промисловості, сплеск зростання від гарного врожаю в сільському господарстві і майже що будівельний бум будуть продовжені в 2017 році. Екстраполяція даних про прискорення зростання в цих галузях на 2017 рік взагалі показує, що прогноз приросту ВВП в 2017 році на 2,5% - навіть песимістичний, і оцінки повинні були б бути на рівні 2,8-3,2%. Однак не все так просто: результати української економіки будуть залежати від кон'юнктури світового ринку, руху капіталу, темпів реформ і підтримки макрофінансової стабільності.
Ризики "зворотного тиску"
Плюси в промисловості багато в чому стали можливі завдяки металургам. Аграрний бізнес грав на зернових і олійних культурах, а будівництво після тривалого застою живилося грошима з тіньового сектора. Питання в тому, як довго в світі ще продовжиться зростання цін на залізорудну сировину і сталь. На жаль, більше 50% світового виробництва сталі сконцентровано зараз в Китаї і саме ця країна задає тон на ринку сталевого прокату. Непрозорість китайського ринку і велика роль адміністративних рішень на ньому робить ціни на сталевий прокат і залізорудну сировину слабо прогнозованими.
Вже зараз в азіатському регіоні падає попит на сталевий прокат, і очевидно, що ця хвиля скоро докотиться і до Європи. Але руда залишається дуже дорогою, останні 3 місяці її ціна коливається в діапазоні $70-80 за тонну, це максимум з 2015 року. Рай для металургів зразка 2011 року, коли ціна на ЗРС досягала $190 і вище, поки недосяжний, з іншого боку, вони несуть і менші енерговитрати у зв'язку з досить низькими цінами на нафту.
Однак аналіз світових ф'ючерсних ринків показує зовсім нерайдужну картинку для металургів. До грудня 2019 року вартість ЗРС (а, ймовірно, і сталевого прокату) впаде від нинішньої ціни на 40%. Якщо дивитися на ф'ючерсні ціни, то в грудні 2017 року ціна ЗРС буде близько позначки в $45 за тонну, нафти - $55,2 за барель, пшениці - близько $186 за тонну, кукурудза йде приблизно з тими ж темпами зростання, що й пшениця.
Відрадно, що думки товарних спекулянтів про перспективи пшениці і залізорудної сировини на Чиказькій біржі зараз розходяться. За 2017-2018 роках зернові піднімуться в ціні на стільки ж, на скільки впаде залізна руда, а ось ціна на нафту в районі $55 за барель, схоже, має бути стабільною.
Для металургів такий ринковий прогноз є дуже поганим. Швидше за все для них це буде означати не просто падіння цін на сировину, а й повернення цін на сировину і на сталь до мінімумів 2015 року. Темпи падіння цін на ЗРС розділені між 2017 і 2018 роках приблизно однаково, так само, як і прогноз на зростання ціни пшениці. При такому сценарії аграрії повинні тягнути Україну вгору, а металурги - вниз.
Якщо цей "ціновий сценарій" буде реалізований на практиці, то швидше за все економіка України в 2017-2018 роках, при інших рівних умовах (при слабких реформи), буде тупцювати на місці в очікуванні сировинного буму. При цьому буде змінюватися структура економіки з явним тиском в бік агробізнесу. В принципі, наші західні партнери в 2016 році не раз навіть публічно підказували, в якому напрямку слід розвиватися, причому робили це стільки разів, що навіть почали дратувати місцевий бізнес.
Вітер дме з-за океану
Ціновий сценарій, намальований на терміновому ринку до грудня 2019 року, не є обов'язковим до виконання, тобто є ймовірність того, що він не буде реалізований на практиці. Якщо проникливий читач подивиться літні випуски товарної аналітики Світового банку, то він виявить, що в першій половині 2016 року Світовий банк прогнозував зниження цін на руду і сталь, а також зростання цін на зернові. Однак ні першого, ні другого не сталося. Рік ми закінчуємо зовсім навпаки: на цінових максимумах по сталі і на цінових мінімумах по зернових.
Ідея падіння цін на сировинних ринках є ні чим іншим, як похідною від активної політики Федрезерву підвищення своєї ключової ставки. Передбачалося, що ФРС в 2016 році буде активніше піднімати ставку, але цього не сталося. Опитані провідними виданнями аналітики США вважають, що в 2017 році ключова ставка зросте з 0,75% до 1,5-1,75%. Важливо, що такі ж прогнози робилися і на 2016 рік, проте вони себе не виправдали. Американська економіка зростає не так швидко, а ринок праці реагує дуже мляво майже на будь-які монетарні стимули. І хоча Дональд Трамп критикував ФРС за повільність у підвищенні ставки, для зростання ставки на 1% за 2017 рік американському бізнесу потрібна чималенька компенсація.
По-перше Федрезерв не може діяти у відриві від ЄЦБ і Банку Англії, а у них схильність до підвищення ставки в 2017 році через BREXIT може бути нульовою. Якщо ФРС не оглядатися на те, що роблять у ЄС, то незабаром американська продукція стане на європейських ринках неконкурентоспроможною через продовження зміцнення долара. По-друге, швидке зростання ставок на кредитному ринку просто зробить кредити для бізнесу в США більш дорогими, що може скоротити перспективи економічного зростання.
І все ж, не варто недооцінювати прогнози американців за ставкою ФРС в 1,5-1,75% до кінця 2017 року. Трамп отримує економіку США в дуже непоганому стані: за третій квартал ВВП цієї країни зріс у річному обчисленні на 3,2%. Для США це "крейсерська швидкість", і якщо вона збережеться в 2017 році, то намальований на терміновому ринку сценарій буде реалізований, хоча, можливо, і з оглядкою на Китай.
Що буде з курсом долара в 2017 році
Якщо у 2017 році у нас буде реалізований на практиці базовий сценарій (а це зростання ВВП 2,5-3% і інфляція 8-10%), то швидше за все долар до кінця 2017 року буде коливатися в коридорі 30-32 грн за долар. Тут потрібно бути реалістами: НБУ продовжити шукати можливості для нарощування ЗВР, а уряду країни - шукати можливості для нових позик або продовження старих. З нинішніми чистими ЗВР в розмірі трохи менше $4 млрд гривню утримувати не вдасться, та й собі такої мети ніхто не ставить. У той же час, в стимуляційних цілях, при рівноважному ринку цілком можна допустити девальвацію приблизно на темп інфляції. І якщо ми заходимо в 2017 рік з реальним готівковим курсом в 27,25, то десятивідсоткова інфляція через рік нам дає позначку в 30 грн за долар плюс 2 грн на традиційний коридор по волатильності ринку, і так отримуємо цей прогнозний діапазон 30-32.
У 2016 році у нас була приблизно схожа ситуація, коли темп приросту курсу долара приблизно відповідав очікуваній інфляції. Якщо припустити, що після пікової девальвації ми досягли майже рівноваги, то зрівнювати інфляцію і зростання курсу долара до національної валюти на тлі підтримки макростабільності і виконання завдання по наповненню ЗВР - має певний логічний сенс.
Що ж буде, якщо ми відхилимося від базового сценарію і як це вплине на курс? Відхилення від базового сценарію нічого хорошого нашому ринку не принесе. Наприклад, обвальне падіння цін на сталь за сценарієм вересня 2008 року, на тлі слабких цін на зернові при малих чистих ЗВР може розбалансувати наш ринок. Тобто для негативного сценарію потрібно, щоб цінові тренди на наших сировинних ринках не рухалися плавно, як це зараз подає строковий ринок, а різко.
Для різких рухів потрібні якісь стресові події ззовні: банкрутство Deutsche Bank, гостра криза в Китаї, чергова війна на Близькому Сході і т. д. З мого боку, було б неправильно передбачати такі "форс-мажорні" катаклізми, але як ми бачили в останні 20 років саме ними і рясніє глобальна економіка. А оскільки в початок 2017 року ми входимо все ще на "милицях" від МВФ та інших наших західних партнерів, то для України відхід від базового сценарію все ж небажаний.
Отже, владі варто докласти максимум зусиль для того, щоб економіка розвивалася за "базовим сценарієм" лише в тому випадку, якщо "намальовані на ф'ючерсному ринку" тренди наших ключових сировинних товарів будуть зберігатися на практиці. 30-32 грн. за долар на кінець 2017 року - це дуже непоганий курс, але плануючи його в своїх розрахунках, слід розуміти, що в України немає великих ЗВР, і зовсім навпаки, НБУ виконує завдання по їх формуванню. Тому в 2017 році на курс гривні будуть чинити вплив коливання цін на наш експорт і паритетності цін між товарами, які ми традиційно експортуємо і імпортуємо.
Зростання в країні агробізнесу як би страхує нас від падіння ролі в економіці країни металургів, а відносно постійні ціни на нафту роблять прогнозованими витрати на імпорт до 2019 року. Однак на практиці все може бути куди складніше, адже рівномірні цінові тренди на ключових галузевих ринках - це велика рідкість, а спекулянти, які торгують на строкових ринках, зовсім не пророки. Тому швидше за все Україну чекає складний 2017 рік і за право розвиватися зі "стабільним базисним сценарієм" доведеться поборотися.
Віталій Шапран
член виконкому УТФА
newsone.ua
