Георгій Логвінський, депутат Народного фронту, позбавив велику французьку компанію Черкаського лікеро-горілчаного заводу. А тепер намагається швидко перепродати підприємство, поки іноземці не відібрали його через суд.
Як всякий західний дипломат у пострадянському регіоні, новий посол Франції Ізабель Дюмон багато чула про українську корупцію і спробах вирішувати питання бізнесу за допомогою політичних зв'язків.
Але, представляючи країну, що має великий вплив на ключовий для України Мінський процес, Дюмон розраховувала, що до неї поставляться з високим ступенем поваги і не вплутуватимуть в місцеві корупційні розбирання.
Дюмон помилялася. Їй довелося опинитися в епіцентрі типового для українських широт корупційного конфлікту.
Вона була чимало здивована, коли одного разу на зустрічі в посольстві, яку планували як обговорення проблем окупованого Криму, з‑за спини лідера кримських татар Мустафи Джемільова з'явився Георгій Логвінський, депутат від Народного фронту (НФ). Здивування французького дипломата зростало паралельно з тим, як розмова ставала монологом Логвинського, більше схожим на крик.
“Пан Логвинський відразу ж звинуватив Францію у підтримці сепаратистських компаній,— розповідає посол.— Зізнаюся, я не дуже зрозуміла, що він мав на увазі. Він назвав компанію Бельведер".
Компанія "Бельведер Україна " — "дочка" французького виробника алкоголю Marie Brizard Wine & Spirits (MBWS), чиї акції торгуються на біржах Парижа і Лондона, а капіталізація досягає €460 млн. У цього гіганта, за словами французів, і спробував відібрати Черкаський лікеро-горілчаний завод депутат Логвинський.
У нього це майже вийшло — підприємство визнали банкрутом, його виставили на аукціон. Після ланцюжка операцій воно дісталося таємничим інвесторам, за якими, на думку представників MBWS, стоїть сам депутат фракції Арсенія Яценюка. Французи добилися в суді скасування аукціону, але Логвинський не залишає спроб перепродати завод.
Алкогольна інтоксикація
Черкаський лікеро-горілчаний завод — це дві групи промислових будівель. Старі радянські склади на вулиці Богдана Хмельницького цікаві як нерухомість — у них розмістився супермаркет Гранд, в них ж зберігають свій товар місцеві алкотрейдери. А в декількох кілометрах за міською межею Черкас знаходиться виробництво, яке займає площу в 8,7 га відмінного чорнозему. Будівництво цих цехів почалося в 1994‑му.
Французи їх придбали і модернізували, обладнавши лінії розливу горілки і слабоалкогольних напоїв. Сьогодні завод здатний розливати 15 тис. пляшок горілки на годину, але потужності можна збільшити. При повному завантаженні цей актив здатний генерувати однієї тільки горілчаної продукції більш ніж на 1,9 млрд грн в рік при нинішніх цінах. Чистий прибуток в цьому разі складе 380 млн грн, якщо взяти її на рівні 20% — така маржинальність одного з конкурентів, компанії Global Spirits. Але підприємство може додатково випускати і інші алкогольні напої, збільшуючи прибуток.
Світова фінансова криза 2007-2009 років боляче вдарив по MBWS. Материнська компанія загрузла в боргах, накопичилися вони і в української дочки — Бельведер Україна. У підсумку В 2011‑му у кредиторів українського представництва терпіння закінчилося, і вони ініціювали процедуру банкрутства.
Найбільший борг у Бельведера був перед материнською компанією — 54,3 млн грн. Невеликі борги числилися перед Державною службою зайнятості та Податковою інспекцією.
Але банкрутство ініціювала маловідома українська компанія Рафінад-Медіа. Вона нібито надала Бельведеру рекламні послуги на 9,4 млн грн. І не отримала цих грошей.У Рафінад-Медіа немає власного сайту, а зареєстрована вона на території великого складу неподалік від Дарницького вокзалу в Києві, на якому торгують металом. За непривабливим цегляним парканом — вивіски з телефонами трейдерів. Ніхто з опитаних охоронців ніколи не чув про Рафінад-Медіа. У MBWS кажуть, що рекламні послуги цієї компанії — фікція, тому й обов'язок перед нею фіктивний.
Судові розгляди зайняли кілька років. У 2014‑му черкаський завод виставили на продаж на біржі. Дізнатися про торги міг далеко не кожен — анонс розміщувався в глибинах сайту Мін'юсту. Активи придбала компанія Авігаль, серед акціонерів якої ще за кілька місяців до аукціону значився нардеп Логвінський, а співзасновником виступала його дружина — Ганна Юдківська.
Авігаль купила завод всього за 244,5 тис. грн. При цьому глава MBWS Жан-Ноель Рейно в окремому листі вказав, що одна лише вартість будівництва заводу — €11 млн.
Логвінський називає Авігаль консалтингово-брокерською компанією. Брокерські компанії люблять знімати гарні офіси в центрі Києва. Але Авігаль розташувалася в радянській п'ятиповерхівці на околиці Вишневого Київської області. Про компанію тут ніхто не чув, сайту у неї немає.
Сам Логвинський заявив: "Я до Авігаль не маю стосунку вже років десять". Нагадування про те, що ще в 2014‑му він значився її ключовим акціонером, змушує депутата уточнити: “Я не знав, що відбувалося в компанії. Моя участь була формальністю". Кому він продав Авігаль — не каже.
Отримавши контроль над черкаським заводом, Авігаль поспішно перепродала актив. Після зміни кількох власників завод опинився під формальним контролем двох людей, один з них — Звулуни Сар Шалом, громадянин Ізраїлю.
"Я здогадуюся, хто це",— зізнається Логвінський, називаючи Звулуни Сар Шалома профільним ізраїльським інвестором у алкогольні активи. Однак навіть пошуковик Google нічого не знає про такого "профільного інвестора".
Задній хід
На початку лютого 2015‑го французи вирішили повернути підприємство і подали апеляцію. Тут їм знову довелося схрестити шпаги з Рафінад-Медіа.
На процесі інтереси цієї компанії представляла Марія Швець. Вона не просто юрист: на сайті Верховної ради вона офіційно представлена як помічник депутата Логвинського.
У суді Швець розповідала: проти Логвинського і власників заводу розв'язана інформаційна війна. І заявила, що 244,5 тис. грн, за які завод продали з аукціону,— цілком адекватна ціна, і аукціон скасовувати не потрібно, хоча Рафінад-Медіа так і не відшкодувала свої мільйонні збитки.
Поки в суді говорила Швець, її бос Логвинський і люди, які формально стали власниками підприємства, часу дарма не втрачали.
Оспорюваний завод працював щосили: ще до банкрутства французи запустили виробництво горілки Sobieski, чия маркетингова стратегія — поєднання невисокої ціни і атрибутів елітності. Подарунковий варіант продається в картонній упаковці з фотографією Брюса Вілліса. "The best vodka I know",— рекламує її "міцний горішок". І поки йшли судові розгляди, завод продовжував виробляти горілку Sobieski, хоча права на цей бренд належать MBWS.
Крім того, за даними Адама Натана, що надавав піар-послуги MBWS, Логвинський намагається перепродати завод, контроль над яким він отримав через номінальних власників, за $7-8 млн. НВ має підтвердження, що пропозиція про купівлю черкаського підприємства надходило компанії "Баядера", найбільшому виробнику горілки в Україні. Але Баядері воно здалося не особливо цікавим — розширюватися там поки не планують.
Поспіх в перепродажі заводу зрозумілий: MBWS почала вживати активні спроби повернути собі виробництво. Компанія нормалізувала свою фінансову ситуацію і запропонувала кредиторам розплатитися по всіх боргах. А в апеляційному суді французи нещодавно все ж домоглися скасування результатів аукціону — аргументи юриста Швець суддям здалися непереконливими.
Опонент з мандатом
Сьогодні у 37‑річного Логвинського є причини хвилюватися. Він представляє Україну в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), а його дружина Ганна Юдківська є суддею Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від України. Ні в ПАРЄ, ні в ЄСПЛ не зрадіють, дізнавшись про схеми подружньої пари.
У Логвинського — своя версія подій навколо черкаського заводу. Розповідаючи про неї, він помітно нервує і використовує різкі вислови. Депутат вважає, що став об'єктом медіаатаки, мета якої — показати його рейдером і зіпсувати їх з дружиною репутацію.
Всі звинувачення в свою адресу, у тому числі й слова представників MBWS, він заперечує. А замовником "необ'єктивних публікацій" проти нього в пресі, на думку депутата, виступає Кримська горілчана компанія (КВК). Партнером цієї структури є Володимир Константинов, один з лідерів сепаратистського руху півострова. Логвінський розповідає, що припинив спроби КВК отримати від України відшкодування фіктивно сплаченого ПДВ їй. За це, мовляв, кримські виробники горілки-сепаратисти йому і мстяться. І він навіть змушений був прийти до посла Франції, вимагаючи справедливості.
Депутат, який користується підтримкою лідерів Меджлісу,— непростий опонент. Тому в MBWS не поспішають радіти рішенням суду, яке скасувало аукціон з продажу черкаського заводу. На шляху до повного стягнення активів залишаються перешкоди, резюмує Стефан Ложери, директор компанії з правових питань, пов'язані з великою кількістю нових власників заводу з тих пір, як його забрали у французів. "Ми сподіваємося, що зможемо домогтися щодо швидкого завершення справи",— каже Ложери.
Новое время
У підготовці статті брав
участь Сергій Лещенко
