Повідомлення про те, що своєю постановою від 1 лютого Печерський районний суд надав слідству ГПУ право на доступ і вилучення документів Фонду державного майна України, що стосуються проведення оцінки, підготовки до приватизації та подальшої реалізації 94,57% акцій компанії «Дніпроавіа» в інтересах фірми Ігоря Коломойського «Галтера» промайнуло біжучим рядком в новинних зведеннях за 18 березня.
Однак за своєю масштабністю і значенням це подія виходить за рамки рядовий новини. Воно фактично констатує початок олігархічної війни за Одеський припортовий завод, енергокомпанії та ряд інших високоліквідних стратегічних підприємств, які нинішня влада хоче за безцінь привласнити або з вигодою для себе подарувати наближеним олігархам.
Інтригуючий вибір для фіктивної реприватизації
На перший погляд той факт, що правоохоронні органи нарешті почали розгрібати завали грабіжницької приватизації минулих років безумовно є позитивною подією. Без цього неможливо демонтувати олігархічну систему влади в Україні і побудувати цивілізовану демократичну державу.
Але відразу ж закономірно виникає ряд питань. По-перше, чому обрано підприємство самого патріотичного олігарха Ігоря Коломойського, а не Пінчука, Жеваго, Ахметова, Новинського, Фірташа, Хмельницького, Деркача, нарешті, самого Порошенка. І, по-друге, чому обрана компанія «Дніпроавіа», а не «Нікопольський феросплавний завод», «Криворіжський комбінат», «Полтавський ГЗК, Інгулецький ГЗК, «Укррудпром» в цілому, київський судноремонтний завод «Ленінська кузня», кондитерська фабрика ім. Карла Маркса, які були приватизовані в кінці 90-х – початку 2000-х роках; продані за копійки при Януковичі «Укртелеком», «Міжнародні авіалінії України», «Київенерго», 15-ть інших енергокомпаній, 28 обл-і міськгазів, «Запорізький титаново-магнієвий комбінат» і т. д.
Відповідь на ці питання лежить на поверхні. Активізувавши діяльність Генеральної прокуратури з розслідування порушень при приватизації ЗАТ «Дніпроавіа» (кримінальну справу було заведено ще навесні 2015 року) наш Президент, з одного боку, намагається примусити парламентську групу «Відродження» (її очолює екс-регіонал Віталій Хомутинник), яка фінансується Коломойським, увійти в нову коаліцію у Верховній Раді. А, з іншого, змусити Ігоря Валерійович не випендрюватися на майбутньому влітку цього року конкурсі з продажу Одеського припортового заводу. А саме, не сильно задирати ціну під час торгів і не подавати в суд на переможця. Адже у 2009 році компанія Коломойського «Нортіма» стала переможцем конкурсу з продажу ОПЗ, але за розпорядженням тодішнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, його результати були визнані Фондом держмайна недійсними.
Про корупційність спочатку покупки, а потім перепродажу через кілька років Коломойському Віктором Пінчуком (зятем президента Кучми) «Нікопольського феросплавного заводу» автор вже писав в одній з попередніх статей. Нагадаємо, що Вищий господарський суд навіть в 2005 році виніс рішення про повернення НПЗ державі. Але з-за продажною позиції президента Ющенка воно не було виконано. Цей факт настільки очевидний, що ігнорування його (тобто не відкриття кримінальної справи) вже саме по собі ставить діагноз нашій правоохоронній системі.
Оглушливі приватизаційні одкровення Коломойського
Ще більш корупційно виглядає історія приватизації «Криворізького залізнорудного комбінату». Про неї стало відомо рік тому із заяв, зроблених Ігорем Коломойським на засіданні Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації Верховної Ради.
За словами Коломойського приватизація «Укррудпрому», в рамках якої продавався КЗРК, планувалася так, щоб обмежити коло учасників майбутньої можливої приватизації, і для того, щоб це потрапило в певні руки. У судовому позові Пінчук розповідає, що придбав у мене підприємство Криворізький Залізорудний Комбінат (КЗРК). Нібито він уклав з нами угоду, і ми продали йому це підприємство.
Насправді, він трактував в англійському суді вимагання хабара, який покладався для Кучми за підписання закону про особливості приватизації «Укррудпрому».
Щоб виграти приватизаційний конкурс щодо «Криворізького железнорудного комбінату», Коломойський пообіцяв віддати Пінчуку половину акцій підприємства, щоб президент підписав закон про особливості приватизації «Укррудпрому». Коли Ігор Валентинович відмовився це робити, той пробував з серпня по грудень 2004 року вимагати їх за допомогою адмінресурсу, яким володів Кучма, як президент.
Потім з грудня 2004 року до якогось періоду Пінчук намагався цим займатися в різних кримінальних структурах. Коли це не вийшло, він пішов в англійський суд. Тобто він за допомогою Лондонського правосуддя продовжував вимагати хабарі для Кучми!
За твердженням Коломойського з приватизації інших енергокомпаній в період президентсва Януковича вийшла така ж ситуація. «... Нам чітко було сказано, що Янукович конкретно викликав потенційних покупців, і говорив, що тут у нас є системні люди з системними інтересами, тому особливо не лізьте – «Секір-башка, сніг упаде, зовсім мертвий будеш!»
Навіть у вузькому обмеженому клубі електриків були ті, хто більш праві і більш ліві. Це стосується Дніпрообленерго, Дніпроенерго (приватизовані ДТЕК Ріната Ахметова), Вінницяобленерго (контролюється Костянтином Григорішиним), Закарпаттяобленерго, (контролюється Ігорем Тинним, за інформацією ЗМІ, куплені в інтересах Сергія Льовочкіна) Волиньобленерго (контролюються російської VS Energy російського бізнесмена і політика Бабакова), Західенерго, Київенерго (контролюються ДТЕК Ахметова)... Донбасенерго (компанія була придбана донецьким бізнесменом Ігорем Гуменюком в інтересах Олександра Януковича) теж забрали.
Вони як почали в 2011 році приватизувати, так ми просто читали про це, як зведення з зони АТО. Там Фірташ купував по кілька облгазів кожен день, більше ніхто не брав участь в конкурсі, а ДТЕК купував обленерго і генерації».
Дніпроенерго, за словами Ігоря Валентиновича, вкрали двічі. «Другий раз в 2012 році. По-моєму, тоді була приватизація 25%. Причому пакет навмисно розбили на дві частини. У держави залишалося 50%+1 акція. Тобто навмисно розбили на дві частини і продали Ахметову 25%. До того часу він володів 40%.
Ми судилися, було навіть рішення Верховного суду. Тому що Ахметов кредитував підприємство, а потім борги в процесі банкрутства перетворив в акції. Це було незаконно вже тоді – у нас не можна перетворювати борги в акції, а він це зробив. Якось провів емісію і отримав близько 40%.
Наша компанія «Бізнес-інвест» отримала рішення ВСУ, яке було не виконано і по приходу Януковича вони його анулювали».
Показова бездіяльність правоохоронних органів
У своєму виступі на Спеціальній контрольній комісії з питань приватизації Ігор Коломойський пропонував створити Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради, а ГПУ більш предметно зайнятися корупційної приватизацією 1990-х – 2000-х, аж до реприватизації і націоналізації.
Проте минуло вже більше року, проте ні про які кримінальні справи щодо Віктора Пінчука, Ріната Ахметова, Ігоря Тинного та інших фігурантів грабіжницького дерибану держвласності нічого не чути. Вони на відміну від Ігоря Коломойського зуміли домовитися з президентом Порошенко.
Але повернемося до кримінальної справи з приводу приватизації «Дніпроавіа». Оцінювало його спільне підприємство «Увекон». Саме те, що на конкурсі 19 лютого поточного року відібрано Фондом держмайно для оцінки Одеського припортового заводу. Воно оцінило 94,57% державний пакет акцій «Дніпроавіа» у 58,4 млн грн.. що на думку фахівців Інституту судової експертизи і ряду інших оцінювачів значно менше реальної ринкової вартості цієї компанії на той час.
Цілеспрямований вибір оціночних корупціонерів
Виходить цікавий коленкор: ФДМУ відбирає для оцінки показового об'єкта Одеського припортового заводу фірму з відверто корупційним минулим. Її легко «мотивувати» визначити потрібну ціну. Президент з допомогою Генеральної прокуратури тисне на Коломойського, щоб той не виграв приватизаційний конкурс по Одеському припортовому заводу. Тобто інтерес Порошенко продати ОПЗ за прийнятною для СВОЇХ вартості наявності.
Але «в лайні» виявляється керівництво Фонду держмайна. По-перше, при новому заступнику голови ФДМУ Наталії Лебідь це стає вже системою. Нагадаємо, що в листопаді 2015 року конкурс з такого важливого об'єкту, як необоротні активи Національної телерадіокомпанії виграла оціночна компанія голови Українського товариства оцінювачів Олексія Амфитиатрова «Острів», яка має не менше корупційне минуле, ніж «Увекон» Шалаєва.
По-друге, приватизаційне відомство розробило і затвердило 31 січня нове Положення, за яким оціночні конкурси по стратегічних об'єктах будуть вигравати фірми керівництва та провідних оцінювачів УТО.Так і вийшло по 4-м обленерго.
Ось така з подачі нашої Верховної Ради «чесна, прозора» і весела приватизація чекає український народ вже в найближчі місяці.
antikor.com.ua
