Структура стереотипів, установок та ступінь агресивності залишилися колишніми, але загальна інтенсивність і частота такої подачі пропагандистських матеріалів знизилася – увага змістилася на події в Сирії та конфлікт із Туреччиною. Відповідно, інтерес до того, що відбувається в Україні, дещо впав: продовжують активно стежити 33% опитаних, а 64% - не стежать дуже пильно або інтерес до українських подій відсутній в принципі.
Це не означає зміни характеру антиукраїнської політики Кремля, швидше, це говорить про появу нових факторів і образів ворогів, за рахунок яких влада намагається зберегти загальну мілітаристську мобілізованість і збудження в суспільстві.
Структура інтерпретацій, задана пропагандою, дуже стійка
69% респондентів кажуть, що вони не розуміються на тому, що відбувається в Україні. Втім, це не змінює їх негативного ставлення до українських подій останніх років. Структура інтерпретацій, задана пропагандою, дуже стійка. Виходячи з власного досвіду, не думаю, що найближчим часом ситуація може змінитися.
Варто зазначити, що підтримка приєднання Криму трохи знизилася - 47%, порівняно з 55-56% в березні-травні 2015 року. У Росії розгортається дуже глибока криза, люди дедалі глибше занурюються у власні проблеми і починають потроху усвідомлювати, що за Крим доводиться платити. Поки що зберігається бравада «ми готові потерпіти», але не у всіх, тому підтримка приєднання півострова знижується, виникають сумніви в правильності цієї політики. Але потрібно розуміти, що це обурення зафіксовано на рівні, трохи вищому за статистичну похибку.
Лев Гудков - НВ