Заява про відставку міністра економічного розвитку Айвараса Абромавичуса – сигнал про те, що спроби України різко зменшити корупцію і можливість «доїти» держпідприємства зустрічають серйозний опір.Ця відставка також показує, як працює вся українська політична система. Як і в розвинених демократіях, експерти і технократи змушені шукати точки дотику з політиками й ідеологами. І, як і в розвинених демократіях, політики, чиї партії перемагають на виборах, розраховують отримати вплив на уряд.
В Україні ми спостерігаємо підйом політиків, включаючи тих, хто разом з громадянським суспільством на Майдані, брав участь у виборчій кампанії і переміг на парламентських виборах в минулому році.
У них є розумні очікування політичної нагороди у формі важливих державних постів і, як і в США та ЄС, політичного заступництва.
Проблема в тому, що основа політики в Україні зруйнована. Її великі політики і політичні партії не просто залежать від бізнес-інтересів: ці бізнеси контролюють цілий ряд партій і політиків. Більше того, вони лобіюють економічно шкідливі ініціативи. Деякі з них також корумпують окремих політиків і чиновників.
Крім того, багато членів парламенту,які обрались по одномандатних округах (половина українського парламенту) фінансують свої кампанії самостійно. Тому вони або самі є членами бізнес-еліт, або є ставлениками великих бізнесменів.
Сама основа політики в Україні зруйнована
Саме з цією давно існуючою в Україні системою зіткнулися технократи-реформатори Абромавичус та міністр фінансів Наталія Яресько у процесі впровадження реформ.
У той же час амбітні реформатори-антикорупціонери, деякі з яких помилково вступили в союз з колишнім грузинським президентом, а нині губернатором Одеської області Міхеїлом Саакашвілі, вважають популярного, але дратівливого Саакашвілі легким квитком у владу. Ймовірно, Абромавичус, який вечеряв з Саакашвілі напередодні своєї заяви, також може обмірковувати приєднання до цього проекту.
Мета антикорупційних політиків, очолюваних Саакашвілі, полягає в тому, щоб домогтися нових виборів і заново запустити загрузлі реформи. Але їх ентузіазм щодо нових виборів не підтверджується даними соцопитувань, які демонструють фрагментацію політичних преференцій і зростання електорального популізму.
Європа, США та інші союзники України не хочуть нових виборів з двох причин: по-перше, вони, ймовірно, приведуть до появи більшої кількості популістів у парламенті, що буде нести загрозу макроекономічній стабілізації. По-друге, вони очікують, що наберуть більше голосів противники конституційної реформи, яка дасть особливий статус окупованим Росією територіям у Донбасі.
По суті, Україна йде назустріч шторму в момент, коли стабільність за умови глибоких реформ більше послужила б її політичним і геополітичним інтересам.
Єдиний спосіб задовольнити і реформаторів-антикорупціонерів, і потребу в стабільності – це переймання президентом лідерства у сфері боротьби з корупцією, що дозволить уникнути нових виборів. Зараз м'яч на полі Порошенка.
Андріан Каратницький - НВ
